|
А. Г. Кальченко
Основи логістики
Навчальний посібник
Київ
Знання
1999
|
Теорія логістики в США дає змогу визначити такі категорії, як бізнес-логістика, маркетинг-логістика, промислова логістика, логістика менеджменту, логістика розподілу, логістика забезпечення. Розрізняють такі два рівні логістики: 1) макрологістика — розглядає глобальні проблеми управління матеріальними та інформаційними процесами; 2) мікрологістика — вивчає локальні проблеми управління матеріальним та інформаційним потоками на внутрішньозаводському рівні. Охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками у сфері складування та зберігання. Це внутрішньовиробнича логістика, пов'язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми. Слід розрізняти логістику як господарський процес, як функцію управління і як науку. Виділяють три види мікрологістики: 1) пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика); 2) виробнича; 3) що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча). Для всіх цих видів мікрологістики обов'язковою є наявність логістичного інформаційного потоку (надходження даних про матеріальний потік, їх передача, обробка та систематизація з наступною видачею готової інформації). Якщо в рамках логістичної системи інтегруються функції постачання виробництва, збуту, розподілу і транспортування, споживання і ринку, тоді вона називається макрологістичною. Отже, сферами мікрологістики є: виробництво: планування виробничих завдань з детальним розподілом випуску виробів, контроль за якістю праці, розміщення плану випуску виробів по виробничих ділянках підприємства; переробка вантажів, що транспортуються, управління запасами, переміщення, зв'язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів; маркетинг: матеріальне заохочення, фінанси та розрахунки, вивчення ринку, організація служби постачання; споживання: проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень. У мікрологістичній системі вирішуються питання в межах її окремих функціональних елементів. Скажімо, у межах підприємства інтегруються процеси планування виробництва та збуту, здійснюються оптимізація транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, контроль матеріального потоку, тобто матеріалів, що надходять на підприємство, обробляються тут і вибувають з підприємства. Такі мікрологістичні теми іноді називаються внутрішньовиробничими. До них належать і великі автоматизовані транспортно-складські комплекси (ТСК). Виробнича логістика розглядає раціональну побудову і структуру підприємства, різноманітних технічних засобів та розподіл функцій і обслуговуючого персоналу, організацію служби матеріально-технічного постачання та збуту готової продукції Принцип взаємодії цих елементів виробничої логістичної системи є визначальним при її побудові. Повною мірою потенційні можливості раціоналізації виробничих процесів у межах логістичної системи можуть бути використані, якщо вдається з'єднати окремі підсистеми, наприклад гнучкий виробничий модуль з підсистемами забезпечення та розподілу готової продукції зі складуванням та експедитуванням в інтегровану систему. |