Добрянський Адольф

Коротка біографія

Політичний діяч і правник Закарпаття

Народився у 1817 р. на Земпленщині (Угорщина). З 1840 р. — урядовець у Пешті, обстоював права неугорських народів.

А. Добрянський був переконаний, що слов'янський люд Закарпаття належить до єдиної з українцями Галичини етнічної родини, тому, будучи у 1848 р. членом Головної Руської ради у Львові, домагався, щоб однією зі своїх цілей Рада проголосила приєднання Закарпаття до Галичини. Однак такі погляди не завадили А. Добрянському й невеликому колу його прибічників плекати проросійські симпатії, які посилювалися присутністю російських військ, що йшли через Закарпаття на придушення мадярів.

Одразу після революції 1848 р. закарпатці під проводом А. Добрянського та О. Духновича домоглися ряду впливових посад в адміністрації та відкриття шкіл із рідною мовою навчання.

У 1849 р. А. Добрянський подав цісареві проект розподілу Угорщини на національні дистрикти («Пам'ятник русинів угорських») і після його затвердження з жовтня 1849 до 1860 р. був намісником Руського дистрикту в Ужгороді. Після введення конституції 1860 р. і зміцнення угорського впливу втратив пост намісника, проте й надалі обстоював права закарпатських українців. Тричі обирався послом до Угорського сойму, однак його проекти не приймалися угорською більшістю, тим більше, що він був орієнтований на Росію.

Із 1864 р. А. Добрянський очолював освітнє товариство «Общество святого Василия В...». У цей час він дотримувався думки, що українці є лише окремим відгалуженням триєдиного російського народу, двома іншими складовими якого є великороси й білоруси. Вперше ці погляди він виклав 1866 р. у таємно фінансованій російським урядом газеті «старих русинів» «Слово».

Втративши вплив, переїхав до Австрії, а у 1881 р. — до Львова, де його вплутали до процесу державної зради. Після звільнення переїхав до Варшави.

Найважливіші з публіцистичних праць А. Добрянського російською, німецькою та польською мовами такі: «Проект политической программы Руси Австрийской»; «О западных границах Подкарпатской Руси»; «Программа для проведения национальной автономии Австрии»; «Les sloves d'aytriche et les mogyores» та ін.

Помер у 1901 р. в Інсбруці.