Ой ремезе, ремезочку,
Не мости гнізда над Десною,
Десна — весна — вода прибуває,
Вона твоїх діток витопляє;
Помости гніздечко в степу при долині,
В зеленій діброві на дубині,
Де козак лежить,
Кінь вороний стоїть,
Сиру землю б'є, вибиває,
Землі цілющої,
Води живущої досягає,
Помазати рани порубані,
Порубані, постріляні;
Що порубані —
То ті кров'ю зійшли,
Що постріляні —
То до серденька дійшли.
«Он біжи ж ти, коню,
Коню вороненький,
До мого отця,
До рідної неньки;
Та не хвались, коню,
Що я з турком бився,
Та похвались, коню,
Що я оженився:
Узяв собі жінку-паняночку —
В чистім полі земляночку,
Узяв жінку-дружиночку —
В чистім полі могилочку».
|
