Не сам іду, коня веду,
Не чужого, але свого,
Попруги му порванії,
Перси єму кровавії.
Гей, наступає чорна орда,
Погинемо, коню, оба.
Ходім, коню, та до села,
Та не кажи, що я умер,
Але кажи, що ся женю,
Беру собі паняночку —
В тотім полі могилочку,
Где ясне сонце не загріє,
Дробен дощик не закрапає,
Буйний вітрець не завіє.
|
|
|
