Долів, долів, долинами
Їдуть турки з татарами,
Везуть собі віз покритий,
А в тім возі хлоп убитий.
За тим возом кінь турецький,
А на коні хлопець царський:
В правій руці палаш держить,
А з палаша кровця цюрить.
З тої кровці річка біжить,
Над річкою явір росте,
За Мигалем мати плаче:
«Чи дуже ти порубаний?»
«Головонька начетверо,
Білі ручки на три штучки,
Біле тіло як мак дрібно.
Шукай, мамо, лікарочки,
Зеленої муравочки,
Клади, мамко, світличеньку
Без оконець та без дверець,
Щоби в дверці не ходити,
В віконці ся не дивити».
Куди впала головонька,
Там виросла могилонька;
Куди впали білі руки,
Туди бігли бистрі ріки;
Куди впало біле тіло,
Там виросло от чом кійло;
Куди впали білі ноги,
Там виросли два явори.
|
