Ой зашуміла густая ліщина,
Та й щось ся не розвила.
Ой розплакались хлопці-молодці,
Та що ся не женили.
Ой не женились, ох, не женились,
Женитись не будуть:
Ой прийшла карта від государя,
Що вже хлопців брати будуть.
Ох, як забрали хлопці молодії, —
Отець й мати не знала.
Ох, як повезли у Каменець-Подільський,
Та як та чорная хмара.
Ой знати, знати тоту рибку в морі
Межи тими окунями.
Ой знати, знати хазяйського сина
Межи тими бурлаками.
Ой сидять бурлаки та й кінець стола
Та в сопілку грають,
Хазяйський син стоїть та й коло порога,
Серце з жалю умліває.
«Лучче було б, моя рідна мати,
Мене у купелі залляти,
Ніж нас мали, таких молоденьких,
У неволю забрати!
Лучче було б, моя рідна мати,
Під серцем мя задушити,
Ніжлі б мав я, такий молоденький,
Так тяжко тужити!»
|
