|
|
Миколі Бажанові
Густими барвами земними
Він звеселяє полотно,
І чим рясніш воно цвістиме,
Тим довше житиме воно.
Не кожну фарбу, що потрапить
Йому під руку, він бере,
Життя не кожний марний клапоть, —
Лиш те з життя, що не умре!
Але буває, що в дрібниці,
У сонця відсвіті легкім
Велике сяєво таїться.
Як в іскрі — блискавка і грім.
Листка осіннє опадання,
Повита інеєм трава, —
Вість про весняне розцвітання,
Розгадка давнього нова!
|
|
|
