I, колеса приробивши,
Він вітрила розпустив.
І невидане тут сталось,
Найдивніше диво з див.
«Ой повій, повій ти, вітре!
Швидше коней повези!»
Зашумів-повіяв вітер,
Покотилися вози.
Вороги перелякались,
До Олега шлють послів.
«Не руйнуй нас, все дамо ми,
Що б ти, князю, не схотів!»
«Ну, гаразд. Покора ваша
Погасила в серці гнів,
І здається, ми братами
Станем з лютих ворогів.
Царю, хай моє купецтво
Вільно ходить в Царгород,
Хай торгує і купує
Вже без кривди і без шкод.
У купців не буде зброї:
Я обмежу їх число,
Щоб не більше, як півсотні,
Їх нараз у місто йшло».
Цар годився на умову,
Хрест святочно цілував.
Князь на Волоса, Перуна
І на меч присягу склав.
На воротях Царгороду
Князь Олег свій щит прибив.
На воротях Царгороду
Український щит висів!
|
