Реклама на сайте Связаться с нами

С. А. Макарчук

Етнічна історія України

Навчальний посібник

Київ
"Знання"
2008

На главную
Етнічна історія України. Макарчук С. А.

Національні меншини України

За 20-річчя між переписами 1970 і 1989 рр. відбулися певні зміни у чисельності інших національностей в Україні (табл. 2).

Райони основного розселення національностей збереглися. Євреї (кілька тисяч і більше) проживали у всіх областях, але найбільше їх було в Києві, Одесі, а також в індустріально розвинутих областях: Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і в областях їх традиційного проживання: Вінницькій, Житомирській, Чернівецькій, Хмельницькій і Кримській АРСР.


Таблиця 2. Динаміка більших за чисельністю національностей України за 1970—1989 pp. (окрім українців і росіян)

Національність Чисельність
(1970 р.)
Чисельність
(1989 р.)
Приріст
абсолютний
Приріст
у відсотках
Євреї
Білоруси
Поляки
Молдовани
Болгари
Угорці
Румуни
Греки
777 126
385 847
295 107
265 902
234 390
157 731
112 141
106 909
486 326
440 045
219 179
324 525
233 800
163 111
134 825
98 594
-290 800
+54 198
-76 921
+58 623
-590
+5380
+22 960
-8315
-37,4
+14,0
-26,0
+22,0
-0,3
+3,4
+20,4
-7,8

Так само від кількох десятків тисяч у всіх областях були розселені білоруси, найбільше — в індустріально розвинутих: Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Кримській АРСР. У Києві їх близько 17 тис. осіб. Понад 10 тис. білорусів проживало в кожній з таких областей, як Запорізька, Миколаївська, Кіровоградська, Львівська, Одеська, Рівненська, Харківська, Херсонська.

Молдовани головно мешкали в Одеській (136 тис. 1970 р.) і Чернівецькій (80 тис. 1970 р.) областях, а також у Донецькій, Миколаївській, Луганській, Херсонській. Повсюдно були поляки, але найбільше вони зосереджувались у Житомирській (81 тис. 1970 p.), Хмельницькій (53 тис. 1970 p.), Львівській (41 тис. 1970 р. і 27 тис. 1989 p.), Тернопільській і Житомирській областях. Найголовнішим регіоном проживання болгарів була Одеська область, де їх числилось 166 тис. Крім того, великі групи були розселені у Запорізькій області (38 тис.), чимало — в Донецькій (8 тис.) і Миколаївській (6 тис.) областях. Компактність розселення властива для основної маси українських угорців, 96% яких припадало на Закарпаття. Так само 76% українських румунів припадало на Чернівецьку область і ще 21% — на Закарпатську.

Повною мірою це стосувалося і греків, що здебільшого проживали в Донецькій області (94 тис. 1970 p., або 88%). Найбільше татарів у 1970 р. припадало на Донбас: 27 тис. у Донецькій (36% всієї кількості в Україні) та Луганській (13 тис, 17%) областях. Демократизація суспільного життя в Радянському Союзі зумовила масове повернення до Криму виселених після війни кримських татар. Уже на початку 1991 р. тут їх кількість перевершила 130 тис. осіб. В Одеській області на межі з Молдовою проживало близько 30 тис. гагаузів. Основна частина цього народу (близько 150 тис.) припадала на Молдову. Словаки (близько 10 тис. осіб) головно мешкали в Закарпатській області. Вірмени, яких в Україні 1970 р. налічувалося близько 33,5 тис., були практично в усіх областях України, але найбільше — в Донецькій (6 тис.), Харківській (5 тис.), Одеській (4 тис.) областях, у м. Києві, Кримській АРСР. Значною за чисельністю національною групою в Україні були цигани (30 тис. у 1970 p.). Проживали дисперсно, хоч в окремих областях їх кількість була відносно великою: в Закарпатській (6 тис.), Луганській (3 тис.), Херсонській (1,5 тис.). Такі національності, як мордва, грузини, чуваші, чехи, азербайджанці, литовці, узбеки налічували кожна від 15 до 10 тис. осіб [4, с. 152—191].