Аполітичність

Аполітичність (вживається також «аполітизм», від грец. α — заперечення і πολιτιχη — мистецтво управляти державою) — суспільний феномен, який історично виникає внаслідок негативного чи індиферентного ставлення до політики, відчуження соціальних верств, груп та інших суб’єктів від політичного життя, а також самовідчуження від нього політизованого індивіда. Осмислюючи політичне буття, індивід часом приходить до песимістичного висновку про свою непотрібність у політиці, про втрату ним суб’єктності в політичних відносинах. На ґрунті цього з’являється байдуже, негативне уявлення про політику і відповідне ставлення до неї. Проявами аполітичності вважаються: пасивна (іноді активна) непокора владним структурам; дисфункціональна поведінка (нездатність чи небажання адекватно виконувати свої завдання, функції); самоізоляція, відмова від спілкування, від свого статусу громадянина з правом на обов’язки і з зобов’язаннями на реалізацію своїх прав (неучасть у виборах, референдумах, плебісцитах, внутрішня еміграція особи). Явище аполітичності не має чітко вираженого соціального адресата. Стійкі її прояви спостерігаються серед маргінальних верств. Долається аполітичність лише на рівні особи, яка під впливом обставин (кризовий стан суспільства та його окремих сфер), а також завдяки внутрішнім спонукальним мотивам здатна стати політично діяльною.