Є

Єва — згідно з Біблією, перша жінка на Землі, прамати людства, створена Богом на шостий день його творіння з ребра Адама і приведена йому як дружина.

Євангелія (гр. euangelion — блага вість) — ранньохристиянські твори, що оповідають про життя Ісуса Христа та розкривають зміст його вчення. Окрім чотирьох, які ввійшли в канонічний текст Нового Завіту (Євангелія від Матфея, Марка, Луки, Іоана), були ще Євангелія від інших авторів (Петра, Андрія, Филипа тощо). Нині їх відомо понад 30.

Єпархія (гр. eparchia — володарювання) — церковно-адміністративний округ у християнській церкві на чолі з архієреєм.

Єресь (старогр. airesis — відбір, переконання) — релігійні вчення, відмінні від офіційних релігійних доктрин і організацій.

Єрусалим — місто в Палестині, де зосереджено святині християнської, іудейської та мусульманської релігій. Прихильниками цих віросповідань вважається священним містом.

Завіт — поняття Біблії, що означає сакральний союз Бога з людством.

Знахарство — система лікування захворювань, яка грунтується на уявленнях про їх надприродне походження.

Зооморфізм (rp. zoon — тварина, morphe — форма) — надання рис тварин образам реальних або вигаданих об'єктів.

Ігумен (гр. hegumenos — той, хто веде, керуючий) — настоятель православного чоловічого монастиря.

Іджма — узгоджена думка мусульманських богословів-законників щодо певних релігійно-правових питань, які не висвітлено Кораном або Суною.

Ідол (гр. eidolos — маленьке зображення) — виготовлений із дерева, каменю чи іншого матеріалу предмет, що зображує, уособлює божество.

Ієрарх (гр. hieros — священний, arche — влада) — представник вищого християнського духовенства (папа, патріарх, митрополит, кардинал, архієпископ, єпископ).

Ікона (гр. еікоn — зображення, образ) — зображення Бога, святого, яке служить предметом релігійного поклоніння і вшанування.

Іконостас (гр. еікоn — зображення, образ і stasis — місце стояння)— стіна з розміщеними на ній іконами, що відокремлює вівтар від центральної частини православного храму.

Імам (араб, амма — стояти попереду) — духовний керівник; голова мусульманської громади; керівник колективної молитви у мечеті. Не є ні саном, ні професією.

Іманентне (лат. immanens — властивий чому-небудь) — притаманна якому-небудь предмету, явищу, процесу певна внутрішня властивість (закономірність).

Імператив (лат. imperativus — владний) — веління, настійна вимога, правило.

Індиферентний (лат. indifferens — бездіяльний, байдужий) — той, хто байдужий до світоглядних питань, зокрема до релігійних та атеїстичних.

Індуїзм — поширена в сучасній Індії релігія, в основу віровчення якої покладено релігійно-філософські ідеї брахманізму та ведичні традиції.

Індульгенція (лат. indulgentia — милість) — папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і ще не скоєних гріхів, що видається за гроші або за особливі заслуги перед церквою.

Інтегративна функція релігії — здатність релігії сприяти безконфліктному зв'язку, злагоді, солідарності, згуртованості релігійної спільноти чи суспільства в цілому.

Інтеграція (лат. integratio — відновлення, поповнення) — об'єднання в ціле окремих частин або елементів; процес розширення різних видів співробітництва між державами.

Інтуїтивний — той, який грунтується на інтуїції, зумовлений нею.

Інтуїція (лат. intuitio — уява, споглядання, від intueor — уважно дивлюся, звертаю увагу) — безпосереднє осягнення істини без логічного обгрунтування, проміжних ланок аргументації; проникливість, відчуття, здогад.

Іоан Хреститель — за Євангеліями, пророк, який провістив прихід Христа, був його попередником.

Іпостась (гр. hipostasis — сутність, основа) — одна з трьох подоб єдиносущної божественної Трійці.

Ірраціоналізм (лат. irrationalis — нерозумний, несвідомий) — вчення, згідно з яким основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання — інтуїція, почуття.

Ірраціональне — те, що перебуває за межами розуму, недоступне раціональному пізнанню і не може бути виражене в логічних поняттях.

Іслам — одна зі світових релігій, що виникла в VII ст. в Аравії. Нині поширена серед значної частини населення Азії, Африки і частково Європи.

Історія релігії — розділ релігієзнавства, який розглядає плинний у часі релігійний феномен у всьому його різноманітті, відтворює історичні форми різних релігій, нагромаджує і зберігає інформацію про релігії, що існували або існують.

Ісус Христос (гр. christos — помазаник, месія) — засновник і центральний образ християнства. За християнською традицією, Ісус Христос є боголюдиною, яка поєднує в собі божественне й людське начала (друга іпостась Трійці — Бог-Син).

Іудаїзм — одна з найдавніших етнонаціональних релігій, яка започатковує ідею єдиного Бога-творця й володаря Всесвіту; поширена здебільшого серед євреїв.

Іудаїзм прогресивний — реформістський рух, що є найпоширенішим і найвпливовішим напрямом у сучасному іудаїзмі. Акцентує увагу на внутрішньому духовному осмисленні цінностей іудаїзму. Зародився у XVIII ст. в Європі. Нині має до 2 млн. послідовників, що мешкають у 43 країнах світу. В Україні діє 40 громад прогресивного іудаїзму. Головою Прогресивного іудаїзму України є равин 0. Духовний.