Готівкові розрахунки в народному господарстві України

Реферат

Рух грошей здійснюється в двох формах: готівковій і безготівковій. Готівковий обіг — це одна із складових грошового обороту, в якій рухаються державні грошові знаки, що представляє собою сукупність платежів, здійснюваних готівкою. Він опосередковує, в основному, оборот грошових доходів населення та в меншій мірі — внутрішньогосподарський оборот.

Взагалі сфера застосування готівкових коштів у більшості розвинутих країн із ринковою економікою є обмеженою. Там основна частина розрахунків і платежів (93—95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5—7 %) — готівкою. Такий стан речей пояснюється тим, що застосування безготівкових розрахунків, тобто переказування грошових коштів із рахунка платника в установі банку на рахунок одержувача, дає змогу:

• значно зменшити витрати обігу, пов’язані з готівковими розрахунками;

• звести до мінімуму суму грошей, що перебувають в обігу;

• раціонально використовувати тимчасово вільні кошти на банківських рахунках для надання кредитів суб’єктам господарювання, які потребують цього;

• істотно прискорити розрахунки внаслідок запровадження найновіших засобів електронного зв’язку;

• посилити контроль за виконанням договірних зобов’язань як одержувачами грошей, так і платниками.

Водночас у загальній грошовій системі України готівковий обіг продовжує відігравати значну роль, пов’язану, в основному, з обслуговуванням населення в процесі формування і розподілу його грошових доходів. Економіку України в період ринкових перетворень характеризує різке зростання питомої ваги готівки в загальній грошовій масі (до 40—50 %). Це пояснюється передусім різким збільшенням кількості суб’єктів господарювання, особливо в сфері торгівлі і наданні послуг, і, відповідно, зростанням кількості розрахунків готівкою між ними і населенням. Крім того, зростання потреби в готівці пов’язане також з кризовими явищами в економіці в цей період, загостренням інфляційних процесів, намаганням багатьох суб’єктів господарювання зменшувати наявні доходи і ухилятися від сплати податків, а також певною недовірою населення до банківських установ та безготівкових платежів, породженою знеціненням заощаджень громадян.

Наприкінці 1997 р. всім суб’єктам господарювання було надано право здійснювати розрахунки між собою готівкою, що також вплинуло на збільшення її потреби.