Теоретична сутність податку на додану вартість

Реферат

Податок на додану вартість є непрямим податком, який сплачується з новоутвореної вартості. Найширше застосування він має в країнах Європи та колишніх країнах Радянського Союзу. У різних країнах застосовується аналог цього податку — податок з продажів або на споживання (США, Канада), податок з обороту (який застосовувався в Радянському Союзі). У бюджетах країн, де цей податок існує, він становить 20%—28%.

Вперше цей податок був застосований у Франції в 1954 p., як альтернатива існуючого то того часу податку з обороту. З 1967 р. він поширився на всі країни Західної Європи. В подальшому цей податок став головною вимогою при вступі будь-якої країни в склад Європейського Союзу. Цей податок сплачується з частини, яка додається підприємством до ціни виробу.

Податок на додану вартість є одним з найважливіших непрямих податків в Україні. Його питома вага за останні роки у зведеному бюджеті країни коливається в середньому на рівні 20—25 %. Вперше цей податок був введений Кабінетом Міністрів України в грудні 1992 р. Зараз сплата цього податку здійснюється на підставі прийнятого і введеного з 1 жовтня 1997 р. в дію Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР з урахуванням змін та доповнень, які були прийняті в подальшому Верховною Радою України (далі Закон).

Згідно з чинним законодавством України суб'єктом оподаткування є всі особи, які здійснюють виробництво та реалізацію товарів на всій території держави всіх форм власності, у тому числі і підприємства з іноземними інвестиціями, а також особи, які ввозять товари на митну територію України або отримують їх від нерезидентів, виконують роботи або надають послуги, крім осіб, які не зареєстровані як платники ПДВ або які звільненні від його сплати. Не сплачують цей податок особи, які мають за визначений термін в останні дванадцять місяців оборот, менший ніж 300 тис. грн.

Цей податок сплачується з новоутвореної вартості, головним чином з витрат підприємства (за відрахуванням раніш утвореної вартості) та прибутку. Об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 Закону є операції з:

— продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди та операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику для погашення кредиторської заборгованості;

— ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезенням майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

— вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Не є об'єктом оподаткування наступні операції, які визначаються пунктом 3.2 Закону, а саме:

— випуск, розміщення та продаж за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування та інші цінні папери, які визначені цією статтею;

— поставка орендодавцем майна у користування орендарю, передача майна в заставу позикодавцю, передача кредитором, який є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальнику, грошових виплат основної суми та процентів згідно з умовами іпотечного кредиту;

— поставка послуг із страхування та перестрахування (згідно з Законом України «Про страхування»);

— обіг валютних цінностей, банківських металів, банкнот та монет Національного банку України (за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей);

— оплата вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади;

— виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій та інші грошові або майнові виплати фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних страхових фондів.

База оподаткування ПДВ складається з операцій по продажу товарів (робіт, послуг), які визначаються виходячи, з договірної (контрактної) вартості, які розраховуються за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових), платежів, за винятком податку на додану вартість, яка входить в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Якщо проводяться товарообмінні (бартерні) операції або здійснюються операції з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) та натуральні виплати у рахунок оплати праці фізичним особам (працівникам підприємства), база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої ніж звичайна.

У Законі (стаття 5) визначаються операції, які звільняються від оподаткування. До них відносяться:

— продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів;

— надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг з виховання та освіти;

— продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу аптечними установами;

— надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, який встановлений Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та ін.

Ставка податку визначається статтею 6 Закону і становить (за станом на 1.01.2005 р.) 20 % бази оподаткування і додається до новоутвореної вартості. Деякі товари оподатковуються за ставкою 0 %. До них відносяться:

— продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

— продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю, тобто в безмитних магазинах та ін.

Підставкою обчислення та сплати податку є податкова накладна. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, причому оригінал надається покупцю.

Суми податку, які підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Платник податку повинен у строки, які визначені чинним законодавством, незалежно від того, виникли у нього чи ні податкові зобов'язання, подати до податкового органу податкову декларацію за відповідний звітний період.

Законом в статті 8-1 визначається спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства.

Також особливі умови існують по цьому податку для суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані в спеціальних економічних зонах України. До 1 січня 2009 р. зберігається пільга — звільнення від сплати ПДВ операцій з виконання робіт та поставки послуг у видавничій діяльності, а також для резидентів України, суб'єктів підприємницької діяльності, які виконують роботи і поставки послуг одночасно видавничої діяльності, діяльності з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу й картону.

Відповідальність за правильність нарахування та сплату, а також дотримання строків сплати ПДВ несуть безпосередньо платники податку.

Зважаючи на те, що податок на додану вартість є найбільш стабільним джерелом наповнення державного бюджету країни, варто зазначити деякі позитивні і негативні сторони у застосуванні Закону «Про податок на додану вартість».

До позитивного можна віднести те, що податок на додану вартість займає достатньо високу питому вагу в Державному бюджеті країни. Цей непрямий податок сплачують підприємства всіх форм власності, які займаються будь-якою підприємницькою діяльністю (за винятком тих, хто має пільги по його сплаті). Ставка податку пропорційна і фіксована для всіх платників податку і в Україні має стабільний характер протягом декількох років. По цьому податку є багато пільг у вигляді пільгової ставки оподаткування та звільнення від сплати цього податку. Це стосується, в першу чергу, експортерів товарів, операцій по реалізації лікарських засобів, товарів дитячого асортименту, при реалізації зошитів, друкарської продукції тощо. Пільги по цьому податку дозволяють державі стимулювати розвиток різних галузей національної економіки, в розвитку яких держава зацікавлена і які носять соціальну спрямованість. Строки сплати цього податку залежать від річного обсягу діяльності платника податку та розміру сплати цього податку. З урахуванням того, що цей податок сплачують всі підприємства, через які проходить цей виріб, він стримує розширення кола посередників, які збільшують ціну виробів, і таким чином сприяє оптимізації ланок товароруху. Цей податок сприяє зникненню з ринку неконкурентоспроможних товарів та послуг. Має чітку спрямованість на врегулювання ринкового механізму економіки шляхом стримування кризи надвиробництва при витісненні з ринку слабких, неконкурентоспроможних товарів.

Як негативну сторону цього законодавства можна зазначити те, що воно поки що недосконале, нестабільне, до нього постійно вноситься багато змін та доповнень. Весь податковий тягар по сплаті цього податку перекладено на споживачів, хоча юридично платники податку — юридичні особи. Достатньо складна методика розрахунку цього податку, особливо при експорті товарів за кордон та відшкодуванні повернення його з бюджету. На жаль, ще багато зустрічається випадків ухилення від сплати цього податку та різних порушень при його нарахуванні. Якщо підприємство не є платником податку, то виникають ускладнення при його нарахуванні і сплаті для партнерів такого підприємства. При наявності великої кількості посередників збільшується ціна виробу. Отже для держави стає вигідним зростання ціни, тому що загальний розмір податку в цьому випадку також зростає. Сплата цього податку в деяких випадках може стримувати розвиток вітчизняної підприємницької діяльності, зацікавлює в розвитку імпорту товарів з-за кордону, особливо коли товар не дуже конкурентоспроможний. Цьому сприяє також те, що цей податок справляється і в тих галузях, які є добувними та постачають, головним чином, сировину та матеріали. Документальне оформлення недосконале — надто складні за формою накладні. При розрахунку податку його сума визначається при настанні однієї з двох подій: це або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Список використаної літератури

1. Крисоватий А. І., Десятнюк О. М. Податкова система: Навчальний посібник. — Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. — 331 с.

2. Буряк П. Ю., Беркита К. Ф, Ярема Б. П. Податкова система: Теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник. — К.: ВД "Професіонал", 2004. — 224 с.

3. Завгородній В. П. Податки та податковий контроль в Україні (російською мовою). — К.: "АСК", 2000. — 636 с.

4. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1997. — 383 с.

5. В. Д .Базилевич, Л. О. Баластрик. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг.ред. Базилевича В. Д. — К.: Атіка, 2002. — 368 с.

6. Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник / Херсон: Олді-плюс, 2002. — 352 с.

7. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС, 2003. — 416 с.