Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з права

Особи, що підлягають державному захисту та заходи по забезпеченню безпеки

Реферат

На главную
Реферати з права

Зміст

Вступ
1. Особи, що підлягають державному захисту
2. Заходи по забезпеченню безпеки
3. Спеціальні заходи забезпечення безпеки
4. Органи, які забезпечують безпеку, їх права та обов'язки
5. Відповідальність за невиконання обов'язків, установлених законодавством
Висновки
Список використаної літератури

Вступ

Конституцією і законами України гарантується незалежність і недоторканність суддів. Незалежність суддів означає, що вони підкоряються тільки законам і що будь-який вплив на суддів заборонений. Недоторканність суддів поширюється на листування, засоби зв'язку, документи, службові та приватні приміщення. Судді всіх рівнів без згоди Верховної Ради України не можуть бути затриманими й заарештованими до винесення обвинувального вироку судом.

Гарантії незалежності й недоторканності суддів вбачаються також у тому, що вони займають свої посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, призначуваних на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Решта суддів, окрім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законодавством про судоустрій.

Переслідуючи мету забезпечення незалежності й недоторканності судів і суддів, Конституція України встановлює, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів, а для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

Працівники правоохоронних органів перебувають під захистом закону, норми якого гарантують захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівників правоохоронних органів та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

1. Особи, що підлягають державному захисту

Правоохоронні органи — органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Правоохоронні органи — органи, що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульованих правом.

Захисту підлягають працівники суду і правоохоронних органів, а також співробітники кадрового складу розвідувального органу Міністерства оборони України та працівники Антимонопольного комітету України, які беруть безпосередню участь у: розгляді судових справ у всіх інстанціях; провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення; оперативно-розшуковій діяльності; охороні громадського порядку і громадської безпеки; виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і попереднього слідства та прокурорів; контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України; нагляді і контролі за виконанням законів.

Близькі родичі, які також підлягають захисту, — це батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, посягання на життя, здоров'я, житло і майно яких перешкоджає виконанню працівниками суду і правоохоронних органів покладених на них законом обов'язків і здійсненню наданих прав.

Правовою основою захисту працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів є Конституція України, Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Митний кодекс України, закони України "Про статус суддів", "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність" та інші акти законодавства України.

2. Заходи по забезпеченню безпеки

Для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, недоторканності житла, а також збереження їх майна з урахуванням конкретних обставин можуть застосовуватися відповідно до законодавства такі заходи:

— особиста охорона, охорона житла і майна;

— видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

— встановлення телефону за місцем проживання;

— використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

— тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку;

— забезпечення конфіденційності даних про об'єкти захисту;

— переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.

В разі встановлення даних, що свідчать про реальну небезпеку посягання на осіб, вживаються заходи щодо особистої охорони працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, їх житла і майна. У разі необхідності житло і майно осіб, взятих під захист, за рахунок коштів місцевого бюджету обладнуються засобами протипожежної і охоронної сигналізації, замінюються номери їх квартирних телефонів і державні номерні знаки належних їм транспортних засобів. Можуть також застосовуватися оперативно-технічні засоби відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність". Порядок реалізації заходів безпеки і питання поновлення прав осіб, взятих під захист, регулюються спеціальними нормативними актами.

Залежно від ступеня загрози для життя і здоров'я працівнику суду або правоохоронного органу та його близьким родичам з дотриманням вимог чинного законодавства можуть видаватися зброя, спеціальні засоби індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку.

В разі загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовими заявами або згодою цих осіб може проводитися прослуховування телефонних та інших переговорів. У ході прослуховування переговорів осіб, взятих під захист, може застосовуватися звукозапис.

У разі необхідності працівник суду або правоохоронного органу, його неповнолітні діти та інші близькі родичі можуть бути за їх згодою тимчасово розміщені у місцях, що гарантують їх безпеку, в тому числі в дошкільних виховних закладах або установах органів соціального захисту населення України.

За рішенням органів, що забезпечують безпеку, прийнятим відповідно до їх компетенції, може бути накладено тимчасову або постійну заборону на видачу відомостей про місце проживання осіб, взятих під захист, та інших відомостей про них адресними бюро, паспортними службами, підрозділами державтоінспекції, довідковими службами АТС та іншими офіційними інформаційно-довідковими службами.

За клопотанням або за згодою осіб, взятих під захист, якщо їх безпека не може бути забезпечена іншими заходами, вони тимчасово або постійно переводяться на іншу роботу, направляються на навчання, переселяються в інше місце проживання, можуть бути змінені їх зовнішність, анкетні дані з видачею відповідних особистих документів.

Зазначені заходи повинні здійснюватися без будь-якого ущемлення житлових, трудових, пенсійних та інших прав осіб, взятих під захист.

При тимчасовому переселенні в інше місце проживання жила площа за постійним місцем проживання підлягає бронюванню.

Вирішення питань переселення в інше місце проживання, надання жилої площі, матеріальної допомоги в розмірі мінімальної заробітної плати чи посадового окладу за попереднім місцем роботи працівника суду або іншого правоохоронного органу та працевлаштування забезпечується органом, що прийняв рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Спеціальні заходи забезпечення безпеки

Підстави і приводи для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки:

1. підставою для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки осіб є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю або майну;

2. приводом для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки працівника суду або правоохоронного органу та його близьких родичів може бути:

— заява працівника або його близького родича;

— звернення керівника відповідного державного органу;

— отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, які підлягають захисту.

Рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки приймають:

— керівники органів внутрішніх справ — щодо захисту працівників відповідного органу внутрішніх справ, державної лісової охорони, рибоохорони, митних органів, органів і установ виконання покарань та їх близьких родичів;

— керівники органів служби безпеки — щодо захисту працівників служби безпеки та органів системи Управління державної охорони, їх близьких родичів;

— керівники прокуратури — щодо захисту працівників прокуратури та їх близьких родичів;

— голова суду — щодо захисту працівників відповідного суду та інших органів, зазначених у статті 2 Закону "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", та їх близьких родичів;

— керівники органів охорони державного кордону України — щодо захисту працівників цих органів та їх близьких родичів;

— керівник розвідувального органу Міністерства оборони України — щодо захисту співробітників органу та їх близьких родичів.

Здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів покладається:

— щодо працівників служби безпеки і органів системи Управління державної охорони — на органи служби безпеки;

— щодо працівників органів охорони державного кордону — на органи охорони державного кордону України;

— щодо співробітників розвідувального органу Міністерства оборони України та їх близьких родичів — на розвідувальний орган Міністерства оборони України;

— щодо інших працівників — на органи внутрішніх справ.

З цією метою у структурі зазначених органів створюються спеціальні підрозділи.

Безпека військовослужбовців забезпечується такими ж заходами, як і безпека суддів та працівників правоохоронних органів, які застосовуються з урахуванням перебування цих осіб на військовій службі.

Для захисту військовослужбовців командири військових частин (підрозділів) вживають таких заходів: відрядження до іншої військової частини або військової установи; переведення на нове місце служби.

Органи, які приймають рішення про забезпечення безпеки відповідно до статті 14 Закону "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", одержавши заяву про загрозу безпеці осіб, зазначених у статті 2 Закону "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", зобов'язані перевірити цю заяву і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках — негайно, прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки. Про прийняте рішення виноситься мотивована постанова з зазначенням конкретних заходів щодо забезпечення безпеки і строків їх здійснення, про що письмово повідомляється заявник. Якщо заходи безпеки застосовуються не на прохання особи, яка береться під захист, то на це має бути одержана її згода.

У разі, коли є достатньо даних, що вказують на ознаки злочину, в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, приймається рішення про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи або про передачу заяви про злочин за підслідністю чи підсудністю.

Рішення органів про вжиття спеціальних заходів щодо працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів є обов'язковими для виконання відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями та їх посадовими особами.

4. Органи, які забезпечують безпеку, їх права та обов'язки

Орган, який приймає рішення про застосування заходів безпеки, має право:

а) витребувати необхідні матеріали та одержувати пояснення без провадження слідчих дій за заявами і повідомленнями про загрозу безпеці осіб, взятих під захист;

б) вимагати від органів, які здійснюють заходи безпеки, застосування додаткових заходів;

в) скасовувати здійснювані заходи повністю або частково.

Органи, які здійснюють заходи безпеки, мають право:

а) визначати перелік заходів безпеки, засоби та методи їх застосування, в разі необхідності — змінювати і доповнювати ці заходи;

б) вимагати від підзахисних осіб додержання умов здійснення заходів безпеки, а також виконання законних розпоряджень, пов'язаних із застосуванням цих заходів;

в) звертатися до органу, який приймає рішення про застосування заходів безпеки, з клопотанням про вирішення питання щодо їх застосування стосовно осіб, взятих під захист, в процесі виконання ними своїх службових обов'язків, або про скасування здійснюваних заходів.

Органи, які забезпечують безпеку, зобов'язані:

а) негайно реагувати на кожен випадок протиправних дій, що став їм відомим, щодо певних осіб;

б) забезпечувати захист життя, здоров'я, гідності, житла та майна осіб, взятих під захист, відповідно до характеру загрози;

в) своєчасно повідомляти підзахисних осіб про зміну або скасування заходів щодо їх безпеки.

Органи, які забезпечують безпеку, повинні дотримувати законності та ставитися з повагою до прав і свобод громадян.

Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом.

Особа, щодо якої прийнято рішення про застосування спеціальних заходів безпеки, має право:

а) знати про заходи безпеки, які застосовуються щодо неї;

б) вимагати від органу, який забезпечує безпеку, застосування додаткових заходів безпеки, або скасування яких-небудь із здійснюваних заходів;

в) оскаржити прокурору або до відповідного вищого органу, який забезпечує безпеку, незаконні рішення і дії посадових осіб, які забезпечують її безпеку.

Особа, взята під захист, має ряд обов’язків:

а) виконувати законні вимоги органів, які забезпечують її безпеку;

б) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок погрози або протиправних дій щодо неї;

в) дбайливо ставитися до майна, зброї і документів, виданих їй в тимчасове особисте користування для забезпечення безпеки;

г) використовувати видану зброю виключно в інтересах забезпечення свого захисту і виконання покладених на неї законом обов'язків.

Скасовуватися спеціальні заходи забезпечення безпеки можуть лише в слідуючих випадках:

а) закінчення строку конкретного заходу забезпечення безпеки;

б) усунення небезпеки;

в) заява особи, щодо якої застосовано заходи забезпечення безпеки;

г) систематичне невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, які забезпечують її безпеку, якщо цю особу письмово було попереджено про можливість такого скасування.

За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки уповноваженою посадовою особою органу виноситься мотивована постанова про їх скасування, про що письмово повідомляється особа, взята під захист. Зазначена постанова може бути оскаржена зацікавленою особою прокурору або до відповідного вищого органу, що забезпечує безпеку. Така скарга повинна бути розглянута терміново. Про прийняте рішення ця особа повідомляється протягом доби.

5. Відповідальність за невиконання обов'язків, установлених законодавством

Неприйняття рішень, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, невжиття відповідних заходів безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів відповідними посадовими особами органів тягне за собою дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки:

1. розголошення відомостей про заходи безпеки особами, які прийняли рішення про забезпечення заходів безпеки, або особами, які їх здійснюють, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголошення таких відомостей спричинило тяжкі наслідки, — кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства;

2. розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, тягне за собою адміністративну відповідальність, а у випадках, коли розголошення відомостей про заходи безпеки спричинило тяжкі наслідки, — кримінальну відповідальність, передбачену чинним законодавством.

У випадках умисного невиконання або неналежного виконання законних вимог органу, який здійснює заходи захисту, особа, взята під захист, зобов'язана відшкодувати відповідно до законодавства завдані внаслідок цього збитки.

Продаж, застава чи передача іншим особам майна, наданого в особисте користування особі, взятій під захист, для забезпечення її безпеки, а також втрата чи пошкодження цього майна тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Контроль за забезпеченням захисту працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів здійснюють відповідно Міністр внутрішніх справ України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Верховного Суду України, Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України.

Нагляд за дотриманням законності при забезпеченні захисту працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Висновки

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та працівників правоохоронних органів і їхніх сімей.

У разі надходження від вказаного працівника заяви про вчинення в зв'язку з його службовою діяльністю посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погрозу вбивством, насильством чи пошкодженням майна, образу чи наклеп на нього, а також про посягання на життя й здоров'я близьких родичів (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погрозу їм вбивством, пошкодженням майна органи внутрішніх справ зобов'язані вжити необхідних заходів, щоб забезпечити безпеку судді чи працівника правоохоронних органів, членів його сім'ї та збереження їхнього майна.

З метою створення умов для діяльності судів та правоохоронних органів державою розроблено й поступово втілюються в життя відповідні заходи щодо забезпечення їх необхідним обладнанням, транспортом, засобами оргтехніки та іншими матеріально-технічними ресурсами, в тому числі виділяють валютні кошти для здійснення міжнародних зв'язків. Суддів і членів їхніх сімей прирівняно щодо медичного, побутового та транспортного обслуговування до відповідних посадових осіб Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій.

Життя й здоров'я відповідних працівників підлягають обов'язковому державному страхуванню. В разі загибелі (смерті), що сталася в зв'язку з виконанням службових обов'язків, сім'ї загиблого виплачують одноразову допомогу в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Пенсію чи довічне грошове утримання виплачують повністю, незалежно від заробітку, одержуваного після виходу на пенсію.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. — К., 1996. — 118 с.

2. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. — Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 6. — ст. 36.

3. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. — Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 8. — ст. 56; Голос України. — 1993, 10 лютого.

4. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991р. — Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — ст. 793; Голос України. — 1991, 12 грудня (зі змінами та доповненнями).

5. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. — Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — ст. 20.

6. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. — Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 27. — ст. 382.

7. Марочкін І. Є. Конституційно-правові засади судової влади. — Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. — Харків. — 1995.

8. Правоохранительные органы: Учебник / Под ред. К. Ф. Гуценко. — М., МГУ. — 1995.

9. Молдован В. В. Основи держави і права. Курс лекцій: Навчальний посібник для юридичних фак. вузів. — К., Юмана. — 1996. — 176 с.

10. Юридичний словник-довідник. За ред. Ю. С. Шемшученка. — К., Феміна — 1996. — 696 с.