Реклама на сайте Связаться с нами
Українська еліта

Сікорський Іван Олексійович

(1842 — 1919)

Лікар-психіатр, учений, педагог

На главную
Содержание: Українська еліта

Іван Олексійович Сікорський, доктор медицини, відомий педагог, народився 26 травня 1842 р. в с. Антонове Сквирського повіту Київської губернії в сім'ї священика. У 1863 р. він успішно закінчує навчання в Київській духовній семінарії і вирішує вступити в Університет св. Володимира в Києві. Перед цим здібний юнак екстерном складає іспити в Першій київській гімназії — в екзаменаційному свідоцтві від 5 червня 1863 р. зазначалося, що Іван Сікорський здатний до університетського навчання. У вересні цього ж року він був зарахований до університету. За відмінні успіхи у навчанні його було звільнено від сплати внесків за слухання лекцій.

У 1869 р. Іван Сікорський закінчує медичний факультет Університету св. Володимира і як здібний студент залишається у ньому для подальшої наукової роботи. У 1872 р. він захищає дисертацію "Про лімфатичні судини легенів" на ступінь доктора медицини.

Після захисту дисертації І. О. Сікорський з метою спеціалізації в галузі нервових і психічних хвороб переїжджає до Петербурга, де працює в лікарнях для душевнохворих. Він швидко стає досвідченим клініцистом і його запрошують на роботу ординатором, а згодом — приват-доцентом клініки психічних і нервових хвороб при Військово-медичній академії. За цей час учений видав 17 наукових праць, був обраний членом наукових товариств не тільки в Росії, а й в Бельгії та Франції.

Перебуваючи понад десять років у Петербурзі, І. О. Сікорський завжди прагнув повернутися в Україну. Ця його мрія здійснюється 1 січня 1885 р. у зв'язку з призначенням його завідуючим кафедрою нервових і психічних хвороб медичного факультету Університету св. Володимира, де він викладав упродовж 26 років. Іван Олексійович набув популярності як лікар-практик, громадський діяч, обдарований педагог.

І. О. Сікорський успішно працює в Піклувальному комітеті у справах засуджених, став засновником Київського психіатричного товариства, Південно-Західного товариства тверезості. Особливу увагу вчений приділяв реалізації проекту організації Фребелівського товариства. Він став директором Фребелівського педагогічного інституту, де втілював на практиці переваги ідеї колективного виховання дітей.

В історію світової науки І. О. Сікорський привніс експериментальний метод при вивченні дитячої психології. У Києві він заснував Лікарсько-педагогічний інститут для розумово відсталих дітей, а в 1912 р. перший у світі Інститут дитячої психопатології. Він підготував і видав понад 100 наукових праць: "Загальна психологія", "Психіатрія", "Душа дитини", "Основа виховання і навчання", "Виховання у віці першого дитинства", "Початок психології" та ін. Багато його праць перекладено іноземними мовами.

У своїх наукових доробках учений вказував на тісний взаємозв'язок інтелектуального і фізичного розвитку. За його переконаннями, у будь-якому виді праці бере участь нервова система, а нервові центри влаштовані таким чином, що їх життєдіяльність підтримується тільки працею, від бездіяльності вони атрофуються, вироджуються.

І. О. Сікорський став першим у вітчизняній науці, хто звернувся до вивчення проблеми працездатності і втомлюваності. Він висунув припущення, що розумове втомлення повинно передусім виявитися у змінах психомоторної діяльності. Дослідження вченого показали, що чотирьох-, п'ятигодинні заняття негативно впливають на здатність тонко розрізняти психофізичні величини, викликають роздратованість. Учений також приділяв постійну увагу проблемі досягнення гармонії у розвитку розуму, почуття, волі. Результатом правильного виховання, за його переконанням, має бути їх синтез, що забезпечує моральну цілісність особистості, її гідність. Це надає характеру "спокійної сили, врівноваженості й душевного миру".

І. О. Сікорський запропонував оригінальну класифікацію видів пам'яті та сформулював відповідні їм правила розумової праці, зокрема навчальної. Перший вид пам'яті вчений назвав предметним, що відображає характер сприйняття і вирізняється винятковою точністю. Другий вид пам'яті — аналітичний. Він розміщує враження в певному порядку, пов'язуючи їх у систему, підкорюючи певні ідеї за планом. Третій вид пам'яті — асимілюючий, поєднується з роздумами, коли людина намагається пов'язати нові враження із попередніми. Цей вид пам'яті вчений вважав найдосконалішим.

За своїми політичними переконаннями Іван Олексійович був монархістом, він щиро підтримував існуючу політичну владу і пропагував ідею російської державності. Особливо негативно на імідж ученого вплинула його участь у "справі Бейліса", пов'язаній з убивством Андрія Ющинського — учня духовного училища. У цій справі він як експерт подав суду висновки, що були прийняті як докази ритуального вбивства євреєм православного. Через це професор Сікорський втратив повагу в середовищі демократичної інтелігенції.

І. О. Сікорський помер в 1919 р. і був похований на Байковому кладовищі в Києві. На жаль, після його смерті пішов у забуття і науковий спадок відомого психіатра, попри те, що багато проблем, якими він свого часу займався, актуальні і тепер. Лише завдяки зусиллям сучасних київських істориків медицини ім'я Івана Олексійовича Сікорського, лікаря-психіатра, вченого, батька видатного авіаконструктора Ігоря Сікорського, знову відроджено.