Засвічу свічу
Проти сонечка...
Веснянка
I
Балада почата
Баладно з кінця
В митрополичих палатах
У Чернівцях.
Біла черемха
Скипіла. Збігла.
Стежка в черемху
Побігла біла.
Білий бузок
Закипів. Перезлився.
З келихів білих
У біль перелився.
Білий собор
Болить білогрудо
В окропі цвітіння.
Од білого бруду.
Білий собор
В білій піні закляк.
Дрижить білостінний
Собор-переляк.
Фризи дрижать.
Фрески дрижать.
Фронтони притворів
Хвилясто біжать...
II
Женусь на жертовник.
Женусь крізь ожину.
Крізь царські ворота.
Крізь кібермашину.
Монтую. Мотаю.
Виток до витка.
Витаю. Вітаюсь.
Морзе молотка.
Білий професор
Цвіте од азарту.
Нюха пелюстку чортів —
Перфокарту.
Розстріляно білість.
По вінця. По вічка.
Стежка соборна —
Моя перфострічка.
Парфуми. Морфеми.
Ні крихти — ладану.
Засвічу свічу
За душу полатану,
Засвічу свічу
В соборі голому,
Засвічу свічу
Святому Голему...
III
День одбіліє.
Ніч зачорніє.
Стане собору
Соборно, ніяково.
Катуйся вічно,
Кібернетично,
Покутуй нічно,
Самокритично,
Як на подушку
З шкляної вати
Святий Миколай
Сяде програмувати,
Буде тут борсатись
З цифрами досита,
З Норбертом Вінером
Радитись досвіта.
Скільки біліти ще
Білому цвіту,
Скільки боліти ще
Білому світу,
Де з ляку повісився
Серед гілляк
Мій ніжний, мій сніжний
Собор-переляк...
|
|
|
