Лінтур Петро Васильович

Коротка біографія

Український фольклорист і літературознавець, громадський діяч

Народився 4 травня 1909 р. в с. Горонда (нині Мукачівський район Закарпатської області) в селянській родині. У 1937 р. закінчив Празький університет. Працював викладачем історії і літератури у Хустській гімназії, де організував літературний гурток. Разом з учнями працював над збиранням і опрацюванням фольклору Закарпаття.

З 1944 р. П. Лінтур — заступник голови Народної ради Закарпатської України і директор гімназії в Хусті, з 1953 р. — і доцент Ужгородського університету. Його зусиллями було введено в науковий обіг сотні казок, легенд і балад Закарпаття та інших регіонів України. Зібрані пам'ятки усної народної творчості П. Лінтур публікував у збірниках «Народні балади Закарпаття» (1959), «Казки зелених гір» (1966), «Три золоті слова» (1968), «Дідо-Всевідо» (1969). Особливої популярності набув збірник «Закарпатські казки Андрія Калина» (1955). Він містив сорок народних казок, записаних П. Лінтуром. Книжка дістала чимало схвальних відгуків. Згодом її було перекладено російською та чеською мовами. Збірники «Казки одного села» (1979) та «Зачаровані казкою» (1984) вийшли після смерті вченого.

П. Лінтуру належать також статті з проблем зародження жанру народних балад, побутування казкового епосу, українсько-російських літературних зв'язків.

Найбільша заслуга вченого полягає в тому, що йому вдалося зібрати, вивчити й опублікувати безцінну фольклорну спадщину українського Закарпаття.

Помер 3 лютого 1969 р. в Ужгороді.