Мечников Ілля Ілліч

Коротка біографія

Російський і український біолог, один з основоположників ембріології, імунології і мікробіології

Народився 15 травня 1845 р. в с. Іванівка Харківської області. Закінчив Харківський університет (1864). Працював у Новоросійському (1867—1868) та Петербурзькому (1868—1870) університетах. У 1870—1882 pp. — завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету, в 1886—1887 pp. очолював організовану ним першу в Росії Одеську бактеріологічну станцію.

Найважливіші наукові праці присвячено еволюційній ембріології і мікробіології, імунології та геронтології. Починав з праць із зоології безхребетних та порівняльної ембріології. Детально вивчав питання про початкові етапи розвитку багатоклітинних організмів. Засновник теорії зародкових листків (1871). Один з основоположників еволюційної порівняльної ембріології (1865—1876). Ці дослідження стали значним внеском в еволюційне вчення. Відкрив явища фагоцитозу (1882; Нобелівська премія, 1908). Розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883).

Займався класичними дослідженнями з вивчення експериментального сифілісу, черевного тифу та туберкульозу. Створив учення про цитотоксини. Широко відомими стали праці І. Мечникова про тривалість життя і причини старіння. Свої філософські погляди природодослідника виклав у розвідці «Сорок років пошуку раціонального світогляду» (1913).

Учений мав талановитих послідовників (М. Гамалія, Ю. Бердах), був почесним членом багатьох провідних академій наук світу — Американської (з 1898), Паризької (з 1904). Президія АН СРСР заснувала золоту медаль імені І. І. Мечникова.

Його іменем названо Одеський державний університет.

Помер 15 липня 1916 р. у Парижі.