Реклама на сайте Связаться с нами
Діячі освіти та науки

Оглоблин Олександр Петрович

Коротка біографія

На главную
Діячі освіти та науки

Український історик, громадський діяч


Народився у 1899 р. у Києві у родині нащадків відомих українських козацьких родів. Закінчив Третю київську чоловічу гімназію. Восени 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. У 1926 р. здобув науковий ступінь доктора історії української культури (Одеса), а в 1941 р. — доктора історичних наук (Москва). У 1921—1941 pp. був професором Київського університету, Археологічного інституту (1921—1922), Інституту народного господарства в Києві (1927—1930), Одеського університету (1934—1941). За «український націоналізм» його переслідували органи ДПУ.

У роки німецької окупації був головою Київської міської управи і членом Української національної ради (вересень—жовтень 1941), згодом директором Музею-архіву в Києві (1942). 1943 р. переїхав до Львова. За пропозицією митрополита А. Шептицького працював над оформленням і статутом Церковно-археографічної комісії. У 1944 р. емігрував до Західної Європи, а в 1951 р. — до США. О. Оглоблин був співзасновником і головою Українського історичного товариства (1965—1980), президентом УВАН у США (1970—1979, а з 1988 — почесним президентом академії), професором Гарвардського університету (1970—1973), почесним членом Українського наукового інституту Гарвардського університету (1973), почесним членом НТШ у Європі (з 1974, а з 1988 — почесним членом усіх крайових НТШ), почесним головою Українського історичного товариства (1981), членом редакційної колегії часопису «Український історик» (з 1984).

О. Оглоблин — автор понад 700 публікацій з історії України, історіографії, джерелознавства та інших галузей науки. Відомими є такі його праці: «Очерки истории украинской фабрики. Мануфактура в Гетьманщине» (1925); «До історії Руїни» (1928), «Петрик, ханський гетьман України» (1930), «Нариси історії капіталізму на Україні» (1931), «Московська теорія III Риму в XVI—XVII ст.» (1951), «Українсько-московська угода 1654 р.», «Хмельниччина й українська державність» (обидві 1954), «Думки про Хмельниччину» (1957), «Люди старої України» (1959), «Гетьман Іван Мазепа та його доба» (1960).

О. Оглоблин написав велику кількість статей в українській і англомовній «Енциклопедії українознавства» (1949—1989). Тривалий час досліджував період української національної революції середини XVII ст. Дотримувався думки, що за Хмельниччини перемогла концепція козацької держави. Добу Івана Мазепи розглядав як час відродження України, а самого гетьмана вважав українським державцем, який хотів реалізувати другу Хмельниччину.

Учений обґрунтував положення про те, що ідея української козацької держави після ліквідації Гетьманщини не вмерла. Одним із перших розшифрував анонім старшинсько-козацького товариства «Літопис Самовидця».

Помер 16 лютого 1992 р. Похований у м. Спрінгфілді (США).