Птуха Михайло Васильович

Коротка біографія

Український статистик і демограф

Народився 7 листопада 1884 р. у м. Остер Чернігівської області.

У 1910 р. закінчив юридичний факультет Петербурзького університету, у 1917 р. захистив дисертацію на звання магістра в Московському університеті, після чого був обраний ординарним професором Пермського університету.

У 1918 p. М. Птуха переїхав в Україну, читав лекції зі статистики в Київському народному університеті.

У 1919—1938 pp. — директор Інституту демографії УАН (з 1934 р. — Інститут демографії і санітарної статистики АН УРСР) і водночас секретар соціально-економічного відділу ВУАН.

З 1920 р. — академік АН УРСР, з 1943 р. — член-кореспондент АН СРСР, з 1944 р. — заслужений діяч науки УРСР. У 1945—1950 pp. — голова Відділення суспільних наук і член Президії АН УРСР. У 1929 р. його було обрано дійсним членом Міжнародного статистичного інституту; член постійної комісії з вивчення звичаєвого права.

Велике місце в житті М. Птухи посідала викладацька діяльність. Був приват-доцентом Петербурзького університету (1913), професором його відділу в Пермі (1916), професором Київського університету(1919), першим директором Вищого українського кооперативного інституту ім. М. І. Туган-Барановського, упродовж десяти років — професором Київського інституту народного господарства.

У 1958 p. М. Птуха сформулював свої міркування щодо організації системи вищої освіти в СРСР, які мали прогресивний характер.

Автор праць із демографії, загальної теорії та історії статистики. Редагував збірники праць Інституту демографії.

Важливе значення мають його екстраполяції чисельності потенційного населення УРСР від 1929 по 1937 р. і 1960 p., зокрема для вивчення наслідків голодомору 1932—1933 pp. та війни 1941—1945 pp. Ці дослідження були опубліковані у скороченому вигляді лише французькою мовою (1960).

М. Птуху цікавили проблеми загальної статистичної теорії («Очерки по теорії статистики населення», 1916; «Статистическая наука на Западе», 1925; «О предмете статистики», 1954). Він сформулював визначення статистики як науки, визначив її предмет і загальний специфічний метод. Основні положення теорії статистики у зведеному вигляді викладено в «Очерках по статистике населения» (1960).

Досліджував також теоретичну і прикладну демографію. Сформулював оригінальне визначення сутності демографії, зробив внесок у розробку специфічних методів вивчення масових явищ і процесів. Розробив нові методи аналізу смертності й шлюбності.

Наукова спадщина М. Птухи — понад 120 праць і розвідок.

Помер 3 жовтня 1961 р. у Києві.