Рихлик Євген Антонович

Коротка біографія

Український мовознавець, етнограф, культурно-освітній діяч

Народився 16 листопада 1888 р. в с. Вільшанка (нині Житомирської області) в родині чехів-переселенців.

З 1909 по 1913 р. навчався на слов'яно-російському відділенні Київського університету. У 1910 та 1913 pp. слухав лекції в Берлінському університеті. Студентська робота «Поэтическая деятельность Ф. Л. Челаковского» у 1912 р. була відзначена золотою медаллю.

Працював у приватних гімназіях та Вищих вечірніх курсах Києва. З 1 січня 1914 р. Є. Рихлика було зараховано стипендіатом при університеті для підготовки до професорського звання. З 1917 р. — приват-доцент Київського університету. Під час громадянської війни працював у Самарському університеті екстраординарним професором кафедри слов'янської філології. У березні 1919 р. повернувся в Україну і продовжив роботу в Київському університеті.

З 1920 р. працював в Етнографічній комісії Всеукраїнської академії наук (ВУАН), де вивчав життя й побут національних меншин України.

Перебуваючи в рідному селі Вільшанці, Є. Рихлик продовжував наукову роботу, про що свідчить праця «Лексичні особливості мови с. Вільшанки». Водночас він брав активну участь у громадському житті, виступав на конференції (з'їзді) чехословаків Волині, яка відбулася в Житомирі, з доповіддю, в якій закликав своїх земляків дбати про подальший розвиток рідної мови, культури, плекати і примножувати традиції. У 1923—1924 pp. працював директором школи.

Переїхавши до Києва, Є. Рихлик продовжував співробітничати з Етнографічною комісією при ВУАН, прочитав там доповіді «Чеські колонії на Волині» та «Слов'янське народознавство в нових українських книгах».

З листопада 1925 р. — професор кафедри Ніжинського інституту народної освіти. У 1926 р. Є. Рихлика призначено науковим представником-кореспондентом Наукового інституту книгознавства.

Учений виступив одним з ініціаторів відкриття в Ніжині вечірнього робітничого університету і в 1927—1929 pp. був у ньому деканом, керував семінаром вивчення культури національних меншин. З 1927 по 1929 р. — заступник голови бюро Ніжинського наукового товариства краєзнавців.

Є. Рихлик був ерудованою людиною, знав усі слов'янські мови, читав і писав французькою, німецькою, англійською.

Під час роботи в Ніжині працював над дисертацією «Українські мотиви в польському письменстві XIX століття», опублікував чимало наукових розвідок («З нової літератури про польсько-українську школу», 1927; «Про деякі польські переклади українських народних дум», 1929; «Українські мотиви в поезії Юлія Словацького», 1928—1929 та ін.).

У 1929 р. вийшла друком книжка Є. Рихлика «Науково-дослідна робота серед нацменів Радянської України», через рік — «Ольбрахт і робітничий рух Чехо-Словаччини».

14 грудня 1930 р. як «агента зв'язку» неіснуючої чеської шпигунської організації вченого було заарештовано й засуджено до 10 років ув'язнення в таборах.

Помер 1937 р. Реабілітований посмертно у 1958 р.