Рудницький Степан Львович

Коротка біографія

Український географ, просвітник

Народився 3 грудня 1877 р. у м. Перемишель на Хмельниччині. Закінчив Львівський і Віденський університети, студіював історію, географію, германістику.

Значний вплив на наукову діяльність С. Рудницького мали М. Грушевський і А. Реман. Саме за порадою М. Грушевського він почав досліджувати астрономію, геологію та географію. Першою великою працею в цих галузях стала монографія «Про плями сонячні», яку було покладено в основу докторської дисертації (1901). У 1901 р. став дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Певний час учителював у гімназіях Львова і Тернополя.

У 1902 р. провів географічні дослідження басейну р. Дністра. Внаслідок цієї роботи вийшла друком праця «Нинішня географія» (1905).

Найголовнішою подією в житті С. Рудницького і в українській географії було створення та опублікування двотомної «Короткої географії України» (1910—1914).

З проголошенням у 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) він став експертом і радником в її уряді з економіки і політико-географічних питань.

Під час першої світової війни і після її закінчення закладав підвалини політичної географії, геополітики України, насамперед такою працею, як «Україна і великодержави». Проаналізував політико-географічний вплив на Україну безпосередніх і дальших сусідів. Таким чином, вперше було обґрунтовано глобальне геополітичне бачення «української справи», прагнення українського народу до державної самостійності.

У додатку до книги «Українська справа» він розглянув проблеми формування Української держави з погляду економічної географії та географії транспорту.

У 1919 р. був запрошений на посаду професора до Кам’янець-Подільського університету, а незабаром емігрував з України спочатку до Відня, а потім до Праги. У Відні викладав географію в Академії експорту і світової торгівлі. Був одним із фундаторів Українського вільного університету і першим деканом філософського факультету, викладав майже всі географічні дисципліни. Водночас працював у Карловому, Празькому, Німецькому університетах та Українській господарській академії в Подебрадах. З 1923 р. викладав географію в Українському вищому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова.

Закордонний період життя — це інтенсивна праця над виданням двох книжок за загальною назвою «Основи землезнання України», що вийшли друком у 1924 і 1926 рр. У 1925 р. побачила світ праця «Історія землезнання», що поклало початок систематичному вивченню української географії та історії географічної науки.

У жовтні 1926 р. С. Рудницький на запрошення уряду УСРР переїхав у Радянську Україну. 1927 р. у Харкові під його керівництвом було створено Український науково-дослідний інститут географії та картографії. Працював у геодезичному інституті та Харківському університеті, очолював Комісію краєзнавства ВУАН, Музей антропології та етнографії ім. Ф. Вовка. У 1927—1933 рр. здійснив експедиції на Дніпро і в Донбас. Виступив співзасновником журналу «Вісник природознавства».

Написав близько 70 наукових праць і статей з географії: «Чому ми хочемо самостійної України» (1915), «Тераси і долинкові ступені порожистої ділянки Дністра» (1932), розвідки з історії України: «Козацько-польська війна 1625» (1897), «Українські козаки в 1630—1635 рр.», «Ворожі напади і організація пограничної оборони» (обидві 1899). З 1929 р. академік ВУАН.

У березні 1933 р. С. Рудницького заарештували за бездоказовим звинуваченням у членстві в контрреволюційній українській військовій організації та шпигунстві, у вересні того ж року його було засуджено на п’ять років позбавлення волі, після суду відправлено у спецтабори.

3 листопада 1937 р. С. Рудницького розстріляли. Місце поховання невідоме.