Русов Олександр Олександрович

Коротка біографія

Український земський статистик, етнограф, громадський діяч

Народився 7 лютого 1847 р. в Києві в родині військового лікаря.

У 1868 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Вчителював у Златополі на Чигиринщині, в навчальних закладах Києва і Петербурга. З 1870 р. — активний учасник київської Старої громади. Брав участь у збиранні матеріалів для книжки «Исторические песни малорусского народа», в укладанні словника української мови. Обіймав посаду діловода Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Значну увагу приділяв встановленню зв’язків із зарубіжними науковими установами та окремими вченими. Восени 1873 р. написав біографію і занотував репертуар відомого кобзаря Остапа Вересая. Разом із П. Чубинським написав програму для збирання етнографічного й статистичного матеріалу (1876). За завданням і на кошти Старої громади організував празьке видання «Кобзаря» Т. Шевченка у двох томах (1875—1876).

З 1876 р. проводив статистичні дослідження в Чернігівській, Херсонській, Полтавській губерніях, Києві та Харкові. Входив до складу українських громад Одеси, Єлизаветграда, Херсона, Харкова, Чернігова, Петербурга, Києва, Полтави. У 1881—1882 pp. був неофіційним редактором київської ліберальної газети «Труд», сторінки якої використовувалися громадівцями для українофільської пропаганди.

О. Русов пройшов через обшуки, арешти, висилки; перебував під наглядом поліції. У 1902 р. переїхав до Петербурга, де брав участь у підготовці до видання повного тексту «Кобзаря», в роботі «Вільного економічного товариства». Підчас революції 1905—1907 pp. боровся за консолідацію українських партій і груп, закликав до створення партії українського народоправства.

Разом із поляком Бодуеном де Куртене організовував з’їзд поневолених народів. З 1908 по 1915 р. викладав статистику в Київському комерційному інституті, очолював статистично-економічну комісію при історичній секції Українського наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Творчо осмислюючи передові досягнення статистичної науки, першим в Україні застосував «географічний метод», який полягав у комплексному підході до перепису, розгляді географічних умов, ступеня розвитку продуктивних сил і соціального стану населення певної території. Визнання спеціалістів здобули наукові праці О. Русова «Русские тракты в конце XVII и начале XVIII веков и некоторые данные о Днепре из атласа прошлого столетия» (1876), «Материалы для оценки земельных угодий, собранные экспедиционным способом статистическим отделением при Черниговской земской управе. Т. 1. — Черниговский уезд; т. 2. — Борзенский уезд» (1877), «Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание с проектами оценки недвижимых имуществ уезда, таблицами и двумя картами» (1880), «Описание Черниговской губернии» (т. 12, 1898—1899), «Херсонский уезд (статистико-экономическое описание уезда)» (1890), «Статистика украинского населения в Европейской России», «Краткая энциклопедия земельного дела в его историческом развитии») та багато інших.

Помер 8 жовтня 1915 р. у Саратові. Похований у Києві.