Стрельський В’ячеслав Ілліч

Коротка біографія

Український учений, відомий фахівець з джерелознавства, історичної хронології, геральдики, сфрагістики, художник

Народився 28 вересня 1910 р. в Курську в родині журналіста, краєзнавця і громадського діяча. У 1927 р. організував Курське губернське бюро юних краєзнавців і очолював його до 1930 р. Вчителював у сільській школі. У 1935 р. закінчив Московський історико-архівний інститут, був науковим працівником Миколаївського державного архіву, згодом — його директором. Водночас очолював кафедру історії Миколаївського педагогічного інституту.

У перших публікаціях розповів про боротьбу робітників Миколаївського суднобудівного заводу «Наваль» проти царату та діяльність Миколаївської ради робітничих депутатів у 1905 р. 1941 р. завершив кандидатську дисертацію («З історії міста корабелів»). Коли почалася Велика Вітчизняна війна, став ополченцем. Згодом — робота в Омському архівному відділі, дослідження з історії Сибіру.

З 1944 р. очолював Центральний історичний архів УРСР у Києві, а з 1945 р. близько 40 років завідував кафедрою архівознавства та спеціальних історичних дисциплін Київського університету. Кандидатську дисертацію захистив у 1945 р., докторську — в 1963 р. Професором став 1965 р.

Автор понад 200 наукових праць. Відповідальний секретар «Наукових записок Київського університету» і «Вісника Київського університету» (серія історії). Серед його праць монографії та підручники: «Джерелознавство історії СРСР. Період Імперіалізму» (1958), «Основные принципы научной критики источников по истории СССР» (1961), «Теория и методика источниковедения истории СССР» (1976), «Основы научно-исследовательской работы студентов» (1981) та ін.

Підготував і видав серію брошур і статей про участь українського народу у вітчизняній війні 1812 р.

Був одним з організаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, впродовж шести років очолював Київську міську організацію цього товариства. Брав участь у кількох міжнародних конгресах істориків, архівістів, читав лекції в університеті Сорбонни (Франція) та в Педагогічному інституті ім. Кирила і Мефодія (Болгарія). Як художник залишив близько 200 живописних полотен.

Помер 11 серпня 1983 р. в Києві.