Dum spiro — spero
Поки дихаю — сподіваюсь

Вислів з «Сумних елегій» («Тristia») римського поета Публія Овідія Назона (43 до н. е. — 18 н. е.).

У сучасній мові існують також різні переробки цього вислову.

«Є в Марії Конопніцької вірш: «Dum spiro — spero» («Поки живу — сподіваюсь»), з ним за думкою і настроєм перегукується один із творів Лесі Українки з ще більш рішучим заголовком: «Contra spem spero» («Проти надії сподіваюсь»)».