Лозунг римського плебса, що постійно вимагав подачок від правлячої верхівки. Цей вислів наводиться в VII сатирі староримського поета Ювенала (60—після 127 н. е.).
У переносному значенні — вимога юрби, що прагне задоволення своїх низьких інстинктів.