Нерозумне кошеня

Принесла кицька мишеня і каже кошеняті: «Ось тобі, грайся, учись миші ловити». І пішла. Кошеня торкнуло лапкою мишку раз, удруге. Лежить мишка і не поворухнеться. Схопило злегка зубами, а мишка: «Ой, ой! Мені ж боляче!» Кошеня розціпило зуби, а лапою мишку тримає.

«Відпусти мене», — просить мишка. «Не можу, — каже кошеня, — мене мама буде сварити». — «Моя теж сваритиме, якщо я не прийду». — «То твоя мама, а то — моя! Вона буває дуже зла, як розгнівається», — каже кошеня. «А що ти зі мною зробиш?» — «Повчусь, як миші ловити, а тоді мама прийде, скаже, що робити». — «Хіба так учаться?» — пропищала мишка. «А як?» — дивується кошеня. «А так: я буду тікати, а ти наздоганяй — як у квача грають». «Це цікаво», — погоджується кошеня. «І дуже весело, — пропищала мишка. — Я як долічу до трьох, ти зразу ж мене відпускай».

І тільки кошеня відняло лапу, мишка шусть — і нема. Як вітром здуло.

Лаяла кицька кошеня. Вуха нам'яла, щоб пам'ятало науку.