Гей, з устні Дніпра та до вершини
Сімсот річок і чотири,
Да усі вони да у Дніпр впали,
У Дніпр правний, несказанний!
Да повійте, вітри низовії,
Ой на паруси безоднії!
Ой сидить козак да на демені,
І він деменом повертає
І на Чорне море поглядає:
Ой пливе судно одним одно,
В йому турчин сидить з туркенею,
А туркеня сидить, вона не гуляє —
Шовковенький рушничок вишиває.
Ой кому сей рушник буде —
Ой чи турчину, чи татарину,
Ой чи козакові молодому?
Ой се буде кошовому молодому.
|
|
|
