Ой на річці, на протоці
П'ють горілку запорожці,
А між ними запорожець,
Та він горілки не п'є
І в корчму не загляне,
Схилив свою головочку
Сивому коню під гривочку:
«Та чогось мені нудно,
А на серденьку трудно,
Ой, либонь, мого брата
Та товариша вбито,
Що за димом не видно,
А за криком не слишно;
Ой сідлайте, братці,
Коні воронії,
Підтягайте, братці,
Новії попруги,
Та поїдем, братці,
Степом понад шляхом,
А дивіться, братці,
Козацького тіла».
А козацькеє тіло
На край шляху лежало,
Воно пилом припало,
Від сонця згоріло,
А від вітру зчорніло.
|
