Ой по морю, морю синьому
Плавле лебедь з лебедкою,
З маленькими лебедятами.
Десь це взявся сизокрилий орел
І почав лебедку побивати.
Стала лебедка орла прохати:
«Не бий мене, сизокрилий орле,
Скажу тобі всю щирую правду,
Що в городі Ізмайлові
Б'ється турок з козаками,
Летять бомби тесовії,
Шумлять пулі свинцовії.
Лежать тіла убитії,
Течуть річки кров'янії».
Полетів орел — не довго й барився,
Летить орел — уже й поживився,
Несе руку білу козацькую.
Вилетів орел на високу могилу,
Почав орел ту руку клювати,
Стала рука орлу промовляти:
«Не клюй мене, сизокрилий орле,
Годі тобі вже клювати,
А дай моєму отцю, неньці знати.
Якби отець, ненька знали,
Вони б щосуботи обіди справляли,
Вони б щонеділі молебні наймали,
Вони б мене поховали,
Вони б мене й поминали».
|
