Та ой на морі на синьому,
На камені на білому
Сокіл з орлом купається,
Сокіл орла питається:
«Чи був, орле, за Дунаєм,
Чи не знаєш про ногаїв?»
За річкою за Дунаєм
Хоч я й не був, а й так знаю:
Йшли ляхи на три шляхи,
А татари на чотири,
Запорожці поле вкрили,
Чобітками зачорнили,
Шабельками заяснили,
Шапочками закрасили.
Попереду гетьман іде,
В правій ручці держить меча,
В лівій ручці горить свіча,
Горить свічка восковая,
Тече річка кровавая.
А що з меча тече кривця,
А із кривці біжить річа,
Над річею ворон кряче,
По синові мати плаче.
«Не плач, мати, не вбивайся,
Ще ж я не ввесь порубався:
Тілько руки на три штуки,
А ніженьки на чотири.
Треба, мати, майстрів ськати,
Мені хату збудувати.
І без дверець, без віконець,
Щоб вітренько не віяло
І сонечко не сяяло.
Мені в двері не ходити,
А в віконця не глядіти,
Мені, мати, в землі пріти».
|
