Чорна роля заорана, гей, гей,
І кулями засіяна,
Білим тілом зволочена, гей, гей,
І кровою сполощена.
Лежить козак на купині, гей, гей,
Накрив очі червоною,
Червоною китайкою, гей, гей,
Накрив очі китайкою.
Ані трумни, ані ями, гей, гей,
Ані вітця, ані мами,
Ані кому задзвонити, гей, гей,
Ані кому затужити.
Дзвонять коні копитами, гей, гей,
А вояки острогами,
Дзвонять коні копитами, гей, гей,
А вояки острогами.
Летить ворон з чужих сторон, гей, гей,
На могилі усідає,
Очі єму випиває, гей, гей,
Очі єму випиває.
Ходить мати гукаючи, гей, гей,
Сина свого шукаючи.
«Ой я твого сина знаю, гей, гей,
Бо я з него попас маю».
«Скажи мені, ворон милий, гей, гей,
Чи мій синок єще білий?
Чи єго очі ясненькі, гей, гей,
Та чи уста рум'яненькі?..
Скажи мені, ворон милий, гей, гей,
Чи мій синок єще білий,
Чи волоссє біліється, гей, гей,
Та чи личко рум'яниться?»
«Вже єго уста синенькі, гей, гей,
Вже му волоссє чорненьке,
А на личку присідаю, гей, гей,
Очі єму випиваю!..»
|
