Ой зажурився соколонько:
«Бідна моя головонько,
Що я рано з мержів злетів!»
Ще й по горах сніги лежать,
По долинах води стоять,
Та по дорогах річки течуть,
Понад шляхом маки цвітуть.
То ж не маки, то — чумаки
Везуть рибу, все судаки, —
Та по три вози солі везуть,
По чотири риби женуть!
«Та не жур мене, стара нене,
Бо я журбу і сам знаю, —
Бо я журбу і сам знаю:
Посилає пан до Дунаю,
А я Дунаю й сам не знаю —
Ой не пив води дунайської,
Не їв каші чумацької».
|
|
|
