Їхали чумаки та із України,
Стали попасати та на край долини.
Викресали вогонь та й до ружини,
Розпустили пожар та й по долині.
Розпустили пожар та й по долині,
Солов'єві діти попалили.
«Зозуленько сива, сестро моя,
Пропали діточки, пропав же я».
Зозулечка з гаю вилітає,
Соловейка братом називає:
«Чи я тобі, брате, не казала,
Чи я ж твому серцю не прияла?
Було не вити гнізда у лужечку,
Було звити гніздо у гаєчку,
Було вити гніздо у гаєчку,
На високім дереві, на вершечку.
Ніхто того дерева не зрубає,
Ніхто твоїх діток не спужає».
«Звив низенько — дівчата забрали,
Звив високо — хлопці підрубали,
Звив у лузі — і там пропадає,
Ніхто щастя-долі не вгадає».
|
|
|
