Забіліли сніги,
Забіліли білі,
Ще й дібровонька,
Та ще й дібровонька.
Заболіло тіло
Бурлацькеє біле
Ще й головонька,
Та ще й головонька.
Ніхто не заплаче
По білому тілу,
По бурлацькому,
Та й по бурлацькому:
Ні отець, ні мати,
Ні брат, ні сестриця,
Ні жона його,
Та й ні жона його.
Ой тільки заплаче
По білому тілу
Товариш його,
Та й товариш його.
«Прости мене, брате,
Вірний товаришу,
Може, я й умру,
Та й, може, я умру.
Зроби мені, брате,
Вірний товаришу,
З клен-древа труну,
Та й з клен-древа труну.
Поховай мене, брате,
Вірний товаришу,
В вишневім саду,
Та й в вишневім саду.
В вишневім садочку,
На жовтім пісочку,
Під рябиною,
Та й під рябиною.
Рости, рости, древо,
Тонкеє, високе,
Кучерявеє,
Та й кучерявеє.
Та й розпусти гілля
З верху до коріння,
Лист додолоньку,
Та й лист додолоньку.
Покрий теє тіло
Бурлацькеє біле
Ще й головоньку,
Та ще й головоньку.
А щоб теє тіло
Бурлацькеє біле
Та й не чорніло,
Та й не чорніло;
Од ясного сонця,
Од буйного вітру
Та й не марніло,
Та й не марніло».
|
