Ну-бо, хлопці, повставаймо,
Годі, годі спати,
Годі катам на поруги
Себе віддавати.
Бо соромно на світ ясний,
На людей дивиться,
На тих людей безпритульних,
Що нема де діться.
Та людина ошарпана,
Друга — зовсім гола...
Ой боже ж наш милосердний,
Така царська воля.
Пани знають — п’ють-гуляють
В золотих палатах,
Та не знають, що діється
У мужицьких хатах.
Ну-бо, хлопці, повставаймо,
Пора підоспіла:
Беріть, хлопці, хто рушницю,
Хто пістоль, хто вила.
Беріть, баби, макогони,
Дівки — мотовила,
Беріть усі хто що попав, —
Ворогів на вила!
|
