Сто тисяч (скорочено)

Іван Карпенко-Карий

Герасим Никодимович Калитка — багатий селянин.

Параска — жінка його.

Роман — син їх.

Савка — кум Герасима, селянин.

Бонавентура — копач.

Невідомий — єврей.

Гершко — фактор¹.

Мотря — наймичка.

Клим — робітник.

В хаті яку хвилину нема нікого; входить Невідомий.

Невідомий. Нікого нема... Охо-хо-х! Трудно теперечки жить на світі. А через чево і трудно? Через того, що багато розумних понаставало... Усі торгують, а покупателі только глазами купують, і торговлі нема — один убиток. Так я сібє видумал новую комерцію: хорошій будєт гендель², єжелі удастся... Попробуєм!..

З розмови Романа з Невідомим довідуємося, що Калитка бачився з останнім у місті, і вони домовилися про зустріч у хаті Герасима.

Копач. Ха-ха-ха! Замєть — це пройдисвіт! Я їх багато бачив, у мєня опит і практіка. Я на них насмотрєлся... Командовал зводом, так пров'янт³ і фураж⁴ часто получав, знаю їх, да і они меня знають! Тепер літ тридцять в одставке, по світу вольно я ходжу і в очі сміливо усім гляжу... Стихи... Ха-ха-ха! А батько купчу й досі ще не совершив?

Роман. Ще в городі.

Копач. Хотів поздравити його з приобрєтєнієм земельки... А Прасковєя Івановна?..

Роман. У попа.

Копач. Так! Торічеллієва пустота. Хе-хе-хе! Ти цього не знаєш, — це з фізики. В такім разі — адіо! К обіду я прийду. (Пішов).

Роман і наймичка Мотря розмовляють про те, що за згодою батьків вони мають восени одружитися.