|
Лисиця (скорочено)
Остап Вишня
|
Лисицю найвигідніше полювати взимку... Тоді шкурка в лисиці робиться густа-густа, та лискуча, та пухната, а, як відомо, лисицю полюємо виключно через її знамените хутро, що має наукову назву — горжетка. Лисиці водяться у нас — і на ланах, і на болотах, і в лісах та перелісках. За весь час нашого свідомого полювання нам доводилося бачити лисиць по всіх вищесказаних місцях і на всіх тих місцях в них стріляти. Збираєтесь ви, значить, на лисиць. З цього приводу ви говорите вдома: — На лисиць поїду! У Сріблянському ярку, казав Йосип Євдокимович, два виводки. Поїду, чотири-п'ять лисичок тарарахну, — от воно: тобі горжетка, мамі горжетка, бабушці горжетка, дєдушці горжетка... Полювати на лисиць, — одягатись треба дуже тепло, бо — зима, доводиться стояти на гону довгенько, — лисиця йде великим колом, доки собаки її тим колом обженуть, — замерзнути можна. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло... Кожний із них, зробивши коло, повертається до того місця, звідки його піднято, — отже, ваша задача не бігти разом із собаками за зайцем, чи за лисицею, чи за вовком, а стати на місці й чекати та стежити, коли він, оббігши коло, повернеться до свого лігва. Собаки гонять, як знаємо, уголос, і коли наближається гон, — знайте, що звір іде до вас! Стежте тоді пильно! Ось майнула серед кущів золото-червона стрічка, як блискавка! Бах! — і нема нічого... Заєць робить невеличке коло, лисиця — більше, а вовк — той іще більше. Чекати іноді доводиться довгенько, — отже, одягайтесь тепло. |