Доля (талан)

Фантастично-поетичний образ, який у повір’ях українців ототожнюється із щастям. Побутують і відповідні повір’я про недолю та нещастя. Найчастіше доля змальовується в образі жінки, панича, незнайомця тощо. Щаслива доля — приємна на вигляд, чепурна, а лиха — заспана, запухла й неохайна.

За народною уявою, кожна людина має свою долю, яка фатально визначає її вік, добробут тощо. Під якою планетою та в яку годину народиться людина — така й її доля. Подекуди доля сприймається не як божество, а як двійник людини.

У народних оповідях доля багатої та щасливої людини з’являється на її ниві та дбає про добре ведення всіх господарських справ. Доля ж убогої людини найчастіше байдикує, гойдається на верболозі або спить. Отже, за всієї своєї вродженості та невідворотності доля все ж залежить від характеру та здібностей людини: щоб зажити успіхів, вона мусить знайти свою долю.

Оповіді християн стверджують, що доля дається людині від Бога й уникнути її неможливо. Вважається, що щасливу долю слід приймати із вдячністю, а не з погордою, бо інакше втратиш її.

Українці вірять, що довідатися про долю можна, випадково підслухавши розмови «віщих птахів». Разом із тим охоче вдаються до послуг різноманітних ворожбитів та ворожок, планетників, мальфарів тощо.