|
|
Я став би птицею, коли б
Не жив на світі чорний хліб,
Коли б на світі не жило
Столапе зло.
Його крило
Над світом атом тягне тінню
І смерть б’є жалом воскресіння,
Вповзає в перса матерів...
О скорб моя, любов і гнів!
Ви якорями, далебі,
Навік до грішної землі
Припнули, гордого, мене.
Хай хтось злобу і долар жне,
Я нерозщеплену любов
В поля, в серця посію знов,
Посію в роси хліб з руки
І підіпру хиткі роки
Грудьми, руками чи плечем, —
Земних не мало в мене справ,
Тому і став я сіячем,
Тому я птицею не став!
|
|
|
