Реклама на сайте Связаться с нами
Українська література. Аналіз творів

Євген Маланюк

Біографія (аналіз)

На главную
Українська література. Аналіз творів

За композицією це — вірш-триптих, тобто такий, що складається з трьох частин, кожна з яких цілком самостійна, а всі разом, об’єднані авторським задумом та ідейним змістом, творять цілісність. Його визначальне начало — мотив особистісний, біографічний, що засвідчується назвою твору, і патріотичний, бо ліричний герой і поет, “кривавих шляхів апостол”, які зливаються тут, присягають служити Україні.

Є. Маланюк бачить своє покликання в тому, щоб увічнити образ Вітчизни: “вирізьблюю німий життєпис на дикім камені століть”, “конструюю вічний образ на сірім цоколі часу”. Це завдання зумовлюється органічною єдністю поета з рідною землею, усвідомленням її багатостраждальної історії. Проте через жорстокі обставини політичної боротьби Є. Маланюк був відірваний від Батьківщини (поезію написано в 1924 році, коли вже почався відлік емігрантського періоду життя автора). Він відчув на собі гірку долю поета-вигнанця:

Мушу випити келих до краю —
Полиновий мед самоти...

Але доля емігранта складна не тільки самотою як неможливістю зріднитися і розчинитися повністю в іншому світі, зректися спогадів і поставленого перед собою та власним сумлінням завданням — засобами художнього слова будити національну свідомість. Зазнав поет погроз, навіть співвітчизники з кола української діаспори не завжди розуміли засади його патріотизму, називаючи Є. Маланюка поетом із хворобливим почуттям, співцем пітьми й хаосу, котрий для зображення України вибирає найбрудніші образи. Випробування емігранта — це й “діамантовий гіпноз”, відносно благополучне і сите життя поза межами Батьківщини, коли в Україні

Недорізаним звіром — вітер
Проридає в страшний простор.
(Там жито — надовго збите,
Там чорним повітрям — мор).

Для змалювання отруєної більшовизмом атмосфери 20-х років Є. Маланюк використовує місткі народнопоетичні образи, значення яких легко “декодувати”: голод приніс українцям горе, сльози, смерть. Чи не тому в іншому вірші автор відверто зізнається:

Купив цей час фальшивою ціною:
Ісходом, втечею, роками болю й зла.
А треба було впасти серед бою
На тій землі, де молодість цвіла.

Сумніви і вагання — доля чесної і сильної людини, яка, незважаючи ні на що, не відступить з обраного шляху, буде простувати “проти течій”, навпростець, навіть “без шляху, без батька, без предтечі”:

І все боюсь: скінчиться термін,
А я не скінчу завдання
І попливу один, без керми,
У тьму вмираючого дня.

Основою розгортання авторської думки в цій поезії є слово “горіти” — тобто служити Україні, а стати смолоскипом — це найвищий вияв цього горіння-служіння. Любов поета до рідної землі така жертовна, самовіддана, безмежна, що навіть усвідомлення можливості “загаснути забутим” не спиняє його, його рішучої волі й прагнення до дії.