Олена Теліга

Поєднання громадянських та інтимних мотивів у поезіях О. Теліги “Мужчинам”, “Чоловікові”, “Вечірня пісня” (аналіз)

Поетичний доробок О. Теліги має два визначальні полюси: з одного боку, це вир і шал емоцій та почувань, зумовлених вічним протистоянням — зближенням чоловіка та жінки і сповнених високої романтики; а з іншого, теж напруження всіх почуттів з метою вияскравити, окреслити сучасність, якою вона постає в душі ліричної героїні. Проте виокремити громадянську та інтимну лірику в поезії О. Теліги є завданням непростим, настільки міцно вони злютовані й переплетені. Також їх об’єднує цілісний світ ліричної героїні — натури пристрасної, сильної, романтичної, щирої, яка не визнає напівтонів, напіврішень, напівнастроїв. Основна її риса — максималізм та безапеляційність:

Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору чи летіть в безодню.

“Пломінний день”

Мотиви громадянські та інтимні поєдналися в таких віршах, як “Мужчинам”, “Чоловікові”, “Вечірня пісня”, присвячених ролі жінки в житті суспільства. У них переплітаються любов і боротьба, жіночність і мужність. Це рідкісний сплав, який надає особливого звучання творам О. Теліги.

У її ліриці найперше прозирає справжня жіночність — замріяна і палка, горда і примхлива, романтична і земна водночас. Вірші поетеси вибухають безпосереднім потужним виявом почуттів і переживань, в основі яких — діалектика взаємин чоловіка й жінки. Авторка переконливо утверджує ідею жіночності як служіння чоловікові в його важливих суспільних справах:

Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис.
Бо ми лише жінки. У нас душа-криниця,
З якої ви п’єте: змагайся і кріпись.

“Мужчинам”

Ідеал щастя справжньої жінки в О. Теліги не обмежується лише родинним затишком, вона воліє бути, як зазначає в статті “Якими нас прагнете?”, “...такою жінкою, що є відмінним, але рівновартісним і вірним союзником мужчин в боротьбі за життя, а головне — за націю”. Цю позицію яскраво ілюструють такі поетичні рядки:

Що нам щастя солодких звичок
У незмінних обіймах дому —
Може, завтра вже нас покличе
Канонада грізного грому.

“Чоловікові”

Або:

Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть,
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть.

“Мужчинам”

Отож, у розумінні О. Теліги жінка — не рабиня свого чоловіка, а віддана й ніжна супутниця його життя, сильна й здатна на самопожертву, бо поділяє і розуміє його громадські інтереси і має таку багату й щедру душу, якої вистачить на двох. У поєднанні особистих та суспільних інтересів бачить авторка гармонійність життя жінки. Ця думка найповніше втілена у вірші “Вечірня пісня”, який, за визначенням критика В. Державина, є “геніальною синтезою тематики любовної і громадської”.

Лірична героїня кохає лицаря “найміцнішого”, який нечасто буває в рідній домівці, бо поринув у вир боротьби. Тож для щасливого подружжя кожна зустріч, навіть найкоротша, — це свято. Жінка чекає свого коханого, і в затишку оселі хоче розрадити, підтримати його:

Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів.

Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.

Поетеса вважає, що жінка — і в щасті, і в горі, і в праці, і в боротьбі — має бути поряд із чоловіком, тонко відчувати його настрій: у хвилини найвищої втоми заспокоїти, подарувати “поцілунок теплий, м’який, як дитячий сміх”; а коли покличе сурма у похід, надихне його відвагою і мужністю, вручить найкращу зброю — “цілунок гострий, як ніж”.

Розмова двох закоханих сердець відбувається через поцілунок, цей атрибут любові. Вдало знайденим контрастним образом О. Теліга втілює думку про гармонію сімейних стосунків, повне взаєморозуміння між подружжям, про любов як опору в найскладніших випробуваннях.

“Вечірня пісня” — назва елегійна, проте зміст твору, навпаки, оптимістичний, життєствердний. Лірична героїня О. Теліги — українська жінка-аристократка, горда, відважна й водночас ласкава, ніжна, справжня подруга і кохана чоловіка.