|
У поезії В. Симоненка утвердження людської гідності поєднується з протестом проти диктату сили і зла. Поет добре знав трагічні сторінки історії рідного народу, написані війнами, голодомором, сталінськими репресіями, облудністю ідеалів. Його сумління не могло мовчати:
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевне б репнуло від сорому й хули.
|
З минулого він обирав ті факти, які несуть у собі повчальні уроки для нащадків, високі зразки чесності й безкомпромісності. Поет дошукується істини: хто ж присвоює собі право керувати, жорстоко маніпулюючи людьми? У вірші “Монархи” він називає їх — це диктатори, королі, імператори, “ідоли обслинені й обціловані”. Автор дає нищівну характеристику цим можновладцям, висміює їхні демагогічні заяви про богорівність, а також таврує тих дрібних людців, які своїм підлабузництвом та ницістю підтримували непомірні амбіції коронованих осіб. В. Симоненко певен, що справжніми вождями є гуманісти, чесні і щирі, непоступливі у своїх поглядах:
Вставали Коперники і Джорджоне,
Шевченко підводив могутнє чоло,
І біля вічного їхнього трону
Лакузи жодного не було.
|
З віршем “Монархи” перегукується спільністю мотиву історичної пам’яті, спроектованого у поетове сьогодення, твір “Де зараз ви, кати мого народу?”. Це гнівне засудження перевертнів, приблуд, завойовників-заброд, виродків, які в давні й недавні часи глумились над українцями, намагались підкорити їх, поставити на коліна. Поет відчуває себе і свій народ спадкоємцем козацьких традицій, бачить його “жорстоку і лагідну душу” — лагідну від природи і жорстоку, відважну, віддану Батьківщині, коли необхідно боронити її волю і незалежність. Образ рідного краю змальований В. Симоненком у погідних, світлих тонах, запозичених із фольклору, — “ясні зорі”, “тихі води”. Він протиставляється “чорній злобі”, яка уособлює всіх кривдників українського народу.
У вірші сильний публіцистичний струмінь, пафос утвердження безсмертя рідного народу:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
|
|
|
