Класифікація теоретико-ігрових підходів в управлінні банківськими ресурсами

Реферат

У діяльності банків часто трапляються ситуації, коли досягнення мети, тобто результати прийняття рішень залежать від дій не лише одного конкретного банку, а й інших банків, які, як правило, мають власні інтереси. В окремому випадку під діями, що впливають на результат діяльності банку, можна розуміти і випадкові трансформації макро- і мікросередовища, серед яких — управління ресурсами в умовах відвертої конкурентної боротьби, участь у біржових торгах, укладання договорів з клієнтами.

У класичному варіанті подібні завдання є предметом вивчення теорії ігор. Завдання, пов'язані з управлінням банку, називаються ігровою ситуацією (із загальноприйнятою термінологією теорії ігор), а сторони (або ресурси), задіяні у вирішенні проблеми, — гравець (учасник, особа) 1, гравець 2 тощо. Основний напрям цієї теорії пов'язаний з виробленням і аналізом принципів раціональної поведінки гравців у різних умовах. В економічних системах, до яких належать і банківські установи, раціональність варто розглядати у двох аспектах:

1) принцип найкращого гарантованого результату, коли, наприклад, банк забезпечує собі гарантований прибуток, виходячи з найгіршої реакції чи стану справ у клієнта;

2) принцип, заснований на понятті рівноваги, тобто коли сторони, маючи взагалі протилежні інтереси, можуть домовлятися з метою вироблення спільної, у деякому випадку взаємовигідної, поведінки.

З погляду банківського менеджменту все розмаїття теоретико-ігрових підходів до формалізації завдань можна класифікувати так:

1) залежно від кількості учасників (банк — банк, банк — клієнт, n банків — m клієнтів);

2) за скінченністю гри: гра може бути скінченною (рішення про надання р кредитів q клієнтам) чи нескінченною (обсяг інвестицій у певну галузь господарської діяльності);

3) за характером взаємовідносин учасників: безкоаліційна гра (конкурентна боротьба за неподільне джерело ресурсів), коаліційна (банки можуть укласти угоди для досягнення компромісу), кооперативна (коаліції визначені заздалегідь, наприклад протистояння банків спробі створення і розвитку нового банку на їхній території);

4) за характером виграшів: з нульовою сумою (вибір видів наданих послуг за твердих обмежень на ресурси) і з ненульовою сумою (кредитні відносини, валютні спекуляції);

5) за видом функцій виграшів: матричні ігри, біматричні, безперервні, опуклі, сепарабельні, типу дуелей тощо;

6) за кількістю ходів: однокрокові ігри (рішення про хеджування) і багатокрокові (валютні торги), що, в свою чергу, поділяють на позиційні, стохастичні, диференціальні та ін.

7) залежно від стану інформації: ігри з неповною (невідома передісторія) і з повною інформацією.