Інші видатки на соціальне забезпечення

Реферат

У 2000 році з Державного бюджету України для облаштування депортованих громадян в АРК і для облаштування депортованих осіб німецької національності було заплановано 31 млн. грн. На 2001 рік згідно з проектом Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, які повернулися в АРК, з державного бюджету на облаштування зазначених осіб передбачено, виходячи із граничного обсягу робіт, 14,9 млн. грн. Їх планується розподілити на житлове будівництво, електропостачання, водопостачання, газопостачання, будівництво доріг, на освіту. Ще 1,5 млн. грн. призначено для облаштування депортованих осіб німецької національності в південних областях України.

На соціально-культурні заходи, пов'язані з поверненням та облаштуванням депортованих громадян, заплановано виділити з державного бюджету на 2001 рік 5 млн. грн. За рахунок цих коштів будуть профінансовані потреби охорони здоров'я, культури, освіти, компенсації за проїзд і провіз багажу, оплата проживання в гуртожитках, матеріальна допомога малозабезпеченим сім'ям, допомога індивідуальним забудовникам.

Грошова допомога біженцям. В Україні з 1993 року діє Закон України "Про біженців", яким визначено правовий статус біженців, встановлено правові, організаційні та економічні гарантії захисту прав осіб, які вимушено залишили державу своєї громадянської належності. Статтею 12 зазначеного закону передбачено надання особам, які набули статусу біженця, грошової допомоги у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 року № 1016, якою було затверджено порядок надання біженцям грошової допомоги.

Грошова допомога біженцям складається з одноразової грошової допомоги для придбання товарів першої необхідності та одноразової грошової допомоги на відшкодування вартості переїзду до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців або до іншого місця, обраного біженцем для проживання.

Розмір одноразової грошової допомоги на придбання товарів першої необхідності становить один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на кожну особу, яка досягла 16 років, і 60 відсотків одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину віком до 16 років.

Розмір одноразової грошової допомоги на відшкодування вартості проїзду визначається виходячи з фактичної вартості проїзду до місця тимчасового проживання, але не більше вартості проїзду залізничним транспортом.

Кошти на виплату грошової допомоги біженцям виділяються з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з наступним відшкодуванням їх із державного бюджету.

Такий порядок фінансування витрат на виплату зазначеної допомоги встановлений з урахуванням специфіки планування, та здійснення цих видатків. Здійснення витрат на виплату грошової допомоги біженцям носить загальнодержавний характер, оскільки залежить від загальної політичної та економічної ситуації в інших країнах, через проблеми яких і відбувається вимушена міграція. Тому при складанні проекту бюджету важко здійснити прогноз кількості осіб, які попросять притулку в Україні та яким буде призначена грошова допомога. Також неможливо передбачити, в яких регіонах біженці звернуться за допомогою.

Тому місцеві міграційні служби здійснюють виплату допомоги за рахунок коштів місцевих бюджетів, а в подальшому ці фактичні витрати відшкодовуються з державного бюджету.

При визначенні обсягів асигнувань, необхідних для виплати зазначеної допомоги, у 2001 році враховувалися дані про фактичні виплати допомоги біженцям у 1998—1999 роках, а також дані Департаменту у справах національностей та міграції Міністерства юстиції щодо кількості біженців, які прибули в Україну в попередні роки.

У розрахунках до Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" на виплату грошової допомоги біженцям передбачені асигнування в загальній сумі 10 тис. гривень, що вдвічі менше, ніж у 2000 році. Зменшення обсягів асигнувань пояснюється тим, що у 2000 році асигнування на надання допомоги біженцям були використані лише на 19,5 відсотка.

Управління пунктів тимчасового розміщення біженців. Складовою частиною комплексу державних заходів щодо забезпечення соціального захисту біженців є створення та утримання відповідних державних установ — регіональних пунктів тимчасового розміщення біженців. Основною метою створення ПТРБ є виконання Закону України "Про біженців" і міжнародних зобов'язань України з питань захисту прав людини.

Функцією ПТРБ є тимчасове розміщення осіб, які змушені були залишити країни свого громадянства або постійного проживання і звернулися до органів міграційної служби України за наданням статусу біженця, й тих, які вже набули такого статусу в Україні, але не мають можливості наймати житло через відсутність джерел існування.

Завданням ПТРБ є прийом і тимчасове облаштування зазначених осіб, створення відповідних умов для їх проживання, організація і забезпечення харчування, надання першої медичної допомоги й соціально-побутових послуг, сприяння у працевлаштуванні та організація необхідного контролю за їх перебуванням в Україні.

Нині в Україні створений один пункт тимчасового розміщення біженців — Одеський РПТРБ. Відкриття цього пункту та прийом до нього біженців заплановано на 2001 рік. При розрахунку витрат на утримання цього пункту була врахована необхідність завершення робіт щодо підготовки до його функціонування та здійснення витрат на поточне утримання.

У цілому на утримання пункту в розрахунках до державного бюджету на 2001 рік передбачено 834,4 тис. гривень.

Фонд оплати праці працівників пункту розраховувався відповідно до вимог наказу Міністерства праці від 05.09.96 р. № 70 "Про умови оплати праці працівників регіональних пунктів тимчасового розміщення біженців" виходячи із штатної чисельності працівників пункту.

Витрати на харчування біженців і придбання медикаментів для потреб пункту розраховувалися на підставі відповідних норм, передбачених на одного підопічного будинків-інтернатів для престарілих.

Розрахунок витрат на оплату комунальних послуг, енергоносіїв, оплату послуг з утримання бюджетних установ здійснювався виходячи з фактичних витрат на цю мету у попередні роки з урахуванням темпів інфляції та зростання тарифів і цін на відповідні групи послуг.