Вплив податків на систему економічних відносин

Реферат

В кожній країні існує необхідність виконання суспільних завдань, у виконанні яких бере участь держава. Держава вирішує ці завдання за допомогою фіскальної політики.

Фіскальна політика — це маніпулювання державним бюджетом з метою виконання державою своїх функцій.

Фіскальна політика виявляє себе у системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів держави, їх розподілі, а також у фінансовому законодавстві.

Фіскальні інтереси не обмежуються лише стягненням коштів на користь державі, оскільки реалізація функцій держави на цьому закінчується. Процес формування фінансових фондів забезпечує державу ресурсами, необхідними для реалізації її функцій. Останнє безпосередньо пов'язане з видатками, бо саме через витрати держава "презентує" себе суспільству:

— через витрати на утримання апарату управління, оскільки саме в особі державних службовців існує держава;

— держава — суспільний інститут, діяльність якого повинна бути спрямована на задоволення інтересів членів суспільства, тобто державні видатки мають бути суспільно спрямованими.

Фіскальна політика може бути стимулюючою або стримуючою, залежно від того, якого напрямку розвитку об'єкта впливу прагне досягти держава. Наприклад, коли економіка перебуває у спаді чи депресії, фіскальна політика може стати стимулюючою, якщо фіскальними інструментами (зниженням податків та збільшенням видатків) держава збільшує інвестиційні можливості економічних агентів, що призводять до бюджетного дефіциту або до його зростання. У випадку, коли спостерігається економічне зростання, фіскальна політика для контролю за інфляцією переходить до розряду стримуючої.

Проблема виникає тоді, коли економічна ситуація в країні поєднує у собі економічний спад з інфляцією. У такому випадку необхідно одночасно вживати як стимулюючі, так і стримуючі фіскальні інструменти. Тобто маніпулювання державним бюджетом має стати таким, щоб воно ініціювало розвиток господарства без впливу на зростання цін. Вислів "маніпулювання державними доходами та видатками" означає не постійну зміну "правил гри", а свідоме настроювання інструментів фіскальної політики задля досягнення суспільного добробуту. Суб'єкти, на яких спрямовані фіскальні дії, повинні мати впевненість щодо основних фіскальних дій держави — системи податків. Особливо, коли суб'єкти не мають достатньої кількості нагромаджень минулих періодів, для самоорганізації своїх дій.

У розпорядженні кожної держави для задоволення суспільних потреб повинні бути ресурси, в першу чергу фінансові. Вирішенню суспільних завдань і потреб сприяє функціонування фінансового господарства країни.

Для функціонування фінансового господарства:

1. Необхідно проводити збір доходів.

2. Витрачати зібрані кошти.

Доходи, які отримує держава, як правило, обмежені, а ріст суспільних потреб збільшує видатки. У зв'язку з цим виникає необхідність систематизації, обліку і контролю доходів і видатків держави, тобто виникає необхідність використання законодавчо затвердженого плану держави. Таким фінансовим планом є державний бюджет.

Бюджет є основою фінансового господарства держави. Він тісно пов'язаний з питаннями економіки, фінансів, політики і права. Така багатогранність бюджету пояснює труднощі ефективного формування доходів і раціонального фінансування видатків.

Ситуація, що склалась сьогодні в Україні, є характерною для економіки перехідного періоду, оскільки, як правило, при проведенні ринкових перетворень проходить зниження "державної присутності" в економічному і соціальному житті країни. На етапі перехідної економіки держава стоїть перед необхідністю проведення перетворень, які мають за мету нормалізацію державного бюджету. Основними напрямками таких перетворень є:

1) зниження державних видатків;

2) підвищення доходів бюджету.

Однак зниження державних видатків являє собою достатньо важкий процес, оскільки в даному випадку зачіпаються соціальні інтереси широких мас населення. Крім того, при цьому знижуються державні видатки на такі сфери, як освіта і інвестиції, які сприяють прискоренню економічного росту, що призводить до довгострокової соціальної нестабільності, яка паралізує діяльність народного господарства.

Тому в таких умовах особливої актуальності набуває питання ефективного формування доходів державного бюджету.

Історично бюджетні доходи характеризувались наступною структурою:

— прямі — доходи, отримані від експлуатації державного майна;

— непрямі — доходи, які держава отримала за допомогою податків;

— доходи від регалій і монополій — займали проміжне становище між прямими і непрямими доходами.

В даний час доходи бюджету складаються з трьох основних частин: податкових доходів, неподаткових доходів і доходів цільових бюджетних фондів.

Найбільш важливою частиною є податкові доходи. У 90-х роках XX ст. у бюджетному процесі України спостерігалися:

— зниження питомої ваги державних доходів у ВВП;

— перевага податкових доходів в загальному об'ємі доходів бюджету.

Існування держави залежить безумовно від податків. Вони являють собою ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням доходів держави, необхідних для виконання нею своїх функцій.

Трирівнева податкова система, яка функціонує в Україні, дозволяє забезпечити можливість самостійного формування бюджетів всім рівням управління при розподілі окремих податків між ними.

Частина податкової маси, яка акумулюється в державному бюджеті, шляхом бюджетного регулювання перерозподіляється між регіональними і місцевими бюджетами. У зв'язку з цим дохідні джерела діляться на закріплені і регулюючі.

Вдосконалення міжбюджетних відносин повинно здійснюватися, по-перше, шляхом більш раціонального розподілу між бюджетами різних рівнів закріплених доходів, по-друге, диференціацією нормативів відрахувань від регулюючих доходів на об'єктивній основі, по-третє, квотуванням, тобто закріплення частини від окремих видів податків за бюджетами різних рівнів на довготривалій основі.

Способом розмежування доходів між рівнями бюджетної системи є встановлення кожним рівнем управління своїх ставок (надбавок) з того чи іншого податку в межах, передбачених законодавством.

Система бюджетних відносин відіграє важливу роль в ослабленні дії центральних сил, які виникають в багатих природними ресурсами регіонах, оскільки вона дозволить утримувати ці райони в узгоджених рамках. Якщо в державі не створено відкритої системи бюджетних відносин, що ґрунтується на узгоджених діях всіх сторін, кожна з яких має свої інтереси, збереження системи невпорядкованих бюджетних відносин може бути небезпечним для держави. Створення справедливої відкритої системи на базі організаційно-правового процесу, в якому приймають участь всі райони, сприяє досягненню більшої узгодженості у питаннях дольового розподілу податків.

Вибір оптимального рішення проблеми раціонального перерозподілу податків між рівнями бюджетної системи визначається тільки в результаті достатньо тривалого періоду еволюції національної бюджетної системи. Тільки власний досвід дозволяє, враховуючи специфіку економічних умов, визначити таке співвідношення конкретних видів податкових поступлень в бюджети різних рівнів і методів їх розподілу, яке в максимальній мірі буде відповідати функціональному призначенню тих чи інших податків і мірі їх впливу на процес суспільного відтворення.

Використана література

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30.

2. Декрет КМУ "Про акцизний збір" від 26.12.1992 р. № 18—92.

3. Декрет КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7—93 зі змінами та доповненнями.

4. Декрет КМУ "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами і доповненнями від 26.12.1992 р. № 13—92.

5. Закон України "Про єдиний митний тариф" зі змінами та доповненнями від 05.02.1992 р. № 2097X11.

6. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97 — ВР.

7. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. № 1963X11.

8. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 р. № 168/97 — ВР зі змінами і доповненнями.

9. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. зі змінами та доповненнями.

10. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 р. № 746/99.

11. Бечко П. К. Податкова система. Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2006. — 368 с.

12. Брызгалин А. В. Налоговый учет и налоговая политика предприятия. — 2-е изд. — М.: Аналитика-Пресс, 1998. — 120 с.

13. Вакуліч І. П. Податкове адміністрування та ефективність податкової системи // Фінанси України. — 2003. — № 2. С. 54—59.

14. Василевська Г. В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання // Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 39—43.

15. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — K.: HIOC, 2001. — 416 с.

16. Ватуля І. Д. і ін. Податки, збори, платежі. Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2006. — 352 с.

17. Вишневська М. К. Актуальні питання оподаткування. — X.: Глобус, 1997. — 144 с.

18. Гавриленко Н. В. Податкова система. Навч. посіб. — Львів: Новий Світ — 2000, 2007. — 328 с.

19. Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права: Навчальний посібник. — К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. — 273 с.

20. Гега П. Т. Правовий режим оподаткування в Україні. — К.: Юніком, 1997. — 144 с.

21. Герчаківський С. Д. Місцеве оподаткування в Україні: традиції, реалії та напрями удосконалення // Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 44—49.

22. Грачева Е. Ю., Соколова Э. Д. Налоговое право. Вопросы и ответы. — М.: Новый Юрист, 1998. — 176 с.

23. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Канина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 128 с.

24. Гуськов С. В. Налоги в экономике предприятий. Учеб. пособие. — М.: Дашков и К°, 1999. — 116 с.

25. Д'яконова І. І. Податки та податкова політика України. — К.: Наукова думка, 1997. — 122 с.

26. Десятнюк О. М. Податкова система. Навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2001. — 100 с.

27. Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. Учеб. пособие. — М.: Инфра-М, 1999. — 120 с.

28. Завгородний В. П. Налоги и налоговый контроль в Украине. — К.: А.С.К., 2001. — 639 с.

29. Захожай В. Б. і ін. Система оподаткування та податкова політика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2006. — 468 с.

30. Іванов Ю. Б. Альтернативні системи оподаткування. Монографія. — Харків: ХДЕУ, Торнадо, 2003. — 517 с.

31. Козырин А. Н. Налоговое право зарубежных стран. Вопросы теории и практики. — М., 1993. — 324 с.

32. Крисоватий А. І. Оподаткування і ринок: умови та можливості поєднання. — Тернопіль: Видавництво Карп'юка, 2000. — 246 с.

33. Крисоватий А. І. Теоретичні засади податку як соціально-економічної категорії // Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 4—10.

34. Крисоватий А. І., Вакуліч І. П., Герчаківський С. Д. Податкова система України. Збірка законодавчих актів із змінами та доповненнями за станом на 01.11.2002 р. — Тернопіль, 2002. — 468 с.

35. Крисоватий А. І. Податкова система: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 331 с.

36. Куцин М. А. та ін. Сучасна теорія та практика оподаткування. — X.: Прапор, 2001. — 512 с.

37. Кучерявенко Н. П. Налоговое право. Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — Харьков: Консум, 1998. — 448 с.

38. Миляков Н. В. Налоги и налогообложение. Курс лекций. — М.: Инфра-М, 1999. — 348 с.

39. Налоги и налоговое право. Практикум / Под ред. А. В. Брызгалина. — М.: "Аналитика-Пресс", 1998. — 88 с.

40. Налоги. Учеб. пособие / Под ред. В. В. Буряковского. — Днепропетровск: Пороги, 1998. — 612 с.

41. Налоги: Учеб. пособие / Под ред. Д. Г. Черника. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 400 с.

42. Онисько С. М. і ін. Податкова система: Підручник: 3-тє вид., допов. і випр. — Львів: "Магнолія Плюс"; Вид. Піча В. М., 2006. — 336 с.

43. Олійник О. В. Податкова система: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2006. — 456 с.

44. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994. — 464 с.