Поетичне відтворення картин природи у вірші «Сон». II варіант

7 клас

Павло Арсенович Грабовський народився у 1864 році і прожив усього тридцять вісім років. Він у вісімнадцять років був виключений з семінарії та заарештований за зв'язки з народницьким рухом. З того часу і до смерті поет поневірявся по тюрмах Сибіру. Це тривало двадцять років. Поезії П. Грабовського І. Франко назвав «криком болю і туги за рідною Україною», тому його можна назвати глибоко національним поетом. Тема таких його поезій, як «Сон», «До матері», — це туга за рідним краєм і близькими людьми, краса рідного краю, доля неньки України та її народу. У поезії «Сон» поет розповідає сон, який наснився йому у тюрмі, навіяний тугою за рідним краєм. Простими словами він змальовує рідний пейзаж, і ми наче бачимо цю картину своїми очима. «Зелений гай, луг широкий, садок коло хати». І цій гарній картині поет протиславляє образ матері, яка «знудилась», зігнулась, сестри, яка «ізнудьгувалась», «поблідло личко, згасли очі, надія вмерла». Прокинувся автор і заплакав уночі. Він оплакував свою гірку долю, горе своєї родини.

П. Грабовський не був прихильником ідеї «мистецтво для мистецтва». Він вважав, що мистецтво не можна відірвати від суспільства, воно повинно служити народові. Не можна захоплюватись красою природи, коли кругом людське горе. Тому у вірші «Сон», де виливається його туга за Батьківщиною, за рідним краєм, є протиставлення мальовничого пейзажу навколо хати сумові, який панує в ній. Це улюблений прийом поета — антитеза.