«Енеїда» — енциклопедія українознавства

9 клас

Кінець вісімнадцятого століття... Важкі часи настали в Україні після скасування Січі. Часи неволі. І саме в цей час І. Котляревський написав «Енеїду». Ні грецькі імена героїв поеми, ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману — усі розуміли, про що й про кого йдеться. І. Котляревський переніс події давньої історії на національне тло й створив справжню енциклопедію життя народу України кінця XVIII — початку XIX століть.

Усі дійові особи — від богів до троянців — одягнені в український одяг. Одяг богів відрізняється тільки багатством. Коли Венера їде до Зевса, вона «взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий». Не гірш і сама Дідона, яка «взяла кораблик бархатовий», наділа «спідницю і корсет шовковий», взула «червоні чобітки», не забула запаску й навіть «з вибійки платок». Одяг богинь повністю відповідає особливостям одягу жінок козацької старшини. Молоді дівчата до вбрання додають намисто, стьожки... Еней із троянцями одягнуті в «штани і пару чобіток...», кожухи, свитки, сорочки й каптани.

А як герої Котляревського п'ють і їдять! У поемі названо більше ста страв і напоїв, які вживали мешканці України. Це справжнє свято насолоди від життя на землі.

З «Енеїди» також дізнаємося про деякі звичаї та обряди. Так, ідучи в гостину, люди підносили господарям хліб і сіль. Під час зустрічі герої, навіть незнайомим, «віддають поклон». Еней влаштовує обряд поминання свого батька Анхіза. Трохи сказано й про один момент весільного обряду: у Латина все було приготовлено до прийому сватів — рушники і «всяка всячина», що «на сватання давали».

Мандруючи разом із троянцями, ми бачимо, що вони вміють хвацько «садити третяка», гайдука. Вони знають багато пісень:

Для розваги грали в памфеля, у візка... На святах можна почути українську музику: «грають в кобзи сліпці, бандура бринчить, грає сопілка, санжарівки».

Не випало з поля зору Котляревського й образотворче мистецтво. Царю Латину привезли:

Також описується інтер'єр української хати: світлиці, сіни, двір, піч.

Національний колорит посилюють імена героїв та географічні назви. Українські імена змішуються з античними; деякі з них «українізуються»: Еней — Енеєчка, Анхізович, Анхізеню; Лавінія — Лавіса, Лавісонька. Поряд з назвами місцевостей і поселень Стародавньої Греції та Риму згадуються й українські.

Отже, для сучасного читача «Енеїда» може стати добрим посібником із народознавства. Автор і хотів, щоб нащадок, читаючи твір, пройнявся тим духом, яким жили українці в ті часи.