Глушков Віктор Михайлович

Біографія

Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 р. у Ростові-на-Дону в родині гірничого інженера. 21 червня 1941 р. В. Глушков із золотою медаллю закінчив середню школу № 1 у м. Шахти.

Восени 1943 р. В. Глушков став студентом теплотехнічного факультету Новочеркаського індустріального інституту. На четвертому році навчання він вирішив перевестися на математичний факультет Ростовського університету. З цією метою він екстерном здав усі іспити за чотири роки університетського курсу з математики і фізики і став студентом V курсу. У дипломній роботі В. Глушков розвинув методи обчислення таблиць невласних інтегралів, знайшовши неточності в існуючих тоді таблицях, що витримали до того 10—12 видань.

Після закінчення університету в 1948 р. В. М. Глушков був направлений на Урал. У Свердловську (нині Єкатеринбург) він познайомився з професором С. М. Черніковим, деканом математичного факультету Свердловського університету, і за його рекомендацією влаштувався на викладацьку роботу в Лісотехнічний інститут. С. М. Черніков залучив В. М. Глушкова до робіт у галузі теорії груп, допоміг швидко освоїти цей новий для нього напрям математики. У 1949 Р. В. М. Глушков вступив до заочної аспірантури Свердловського університету і до кінця 1950 р. підготував кандидатську дисертацію на тему "Теорія локально-нільпотентних груп без крутіння з умовою обриву деяких ланцюгів підгрупи". Після захисту ним дисертації у жовтні 1951 р. його було призначено на посаду доцента.

У 1952 р. В. М. Глушков звернув увагу на п'яту проблему Гільберта, пов'язану з теорією топологічних груп, що була поставлена видатним німецьким математиком у 1900 р. у числі 23 найбільш значних і складних проблем математики.

Розв'язання цієї проблеми стало предметом докторської дисертації В. М. Глушкова на тему "Топологічні локально-нільпотентні групи", яку він захистив у 1955 р. в Московському університеті. Отримані ним математичні результати поставили його в перший ряд провідних алгебраїстів світу.

У серпні 1956 р. В. М. Глушков радикально змінив сферу своєї діяльності, пов'язавши її з кібернетикою, обчислювальною технікою і прикладною математикою. З цього часу В. М. Глушков жив і працював у Києві. Тут він керував лабораторією обчислювальної техніки і математики Інституту математики АН України, відомою своїми піонерськими розробками обчислювальних машин "МЭСМ" і "СЭСМ". У 1957 р. В. М. Глушков став директором Обчислювального центру АН УРСР. У грудні 1962 р. на базі цього центру був організований Інститут кібернетики АН УРСР, який очолив В. М. Глушков.

У 1961 р. побачила світ знаменита монографія В. М. Глушкова "Синтез цифрових автоматів", переведена пізніше на англійську мову і видана у США та інших країнах. Того ж року вийшла нова його книга "Абстрактна теорія автоматів", яка стала основою для праць з теорії автоматів із залученням алгебраїчних методів. У 1964 р. за цикл праць з теорії автоматів В. М. Глушков став лауреатом Ленінської премії.

Значення цих праць важко переоцінити, тому що використання поняття "автомат" як математичної абстракції структури і процесів, що відбуваються всередині обчислювальних машин, відкрило зовсім нові можливості в технології створення комп'ютерів.

У 1964 р. В. М. Глушкова було обрано дійсним членом АН СРСР.

У галузі теорії програмування та систем алгоритмічних алгебр В. М. Глушковим був зроблений фундаментальний внесок у вигляді алгебри регулярних подій. Був розвинутий апарат систем алгоритмічних алгебр (САА), що являє собою двохосновну алгебраїчну систему. У рамках розробки цієї теорії В. М. Глушковим була передбачена концепція структурного програмування і доведена фундаментальна теорема про регуляризацію довільного алгоритму, зокрема програми або мікропрограми. З цією метою ним була запропонована абстрактна модель ЕОМ, що являє собою взаємодію двох автоматів — керуючого та операційного.

Монографію В. М. Глушкова, Г. Є. Цейтліна й К. Л. Ющенка "Алгебра, мови, програмування", що містить введення в теорію універсальних алгебр з урахуванням застосування цього апарату в теоретичному програмуванні, було опубліковано в 1974 р.

У 1979—1983 pp. В. М. Глушковим, Г. Є. Цейтліним, К. Л. Ющенком, В. П. Грицаєм були опубліковані результати аналізу і синтезу паралельних програм, багаторівневого структурного проектування програм. Було розроблено систему "МУЛЬТИПРОЦЕССИСТ" — структурний синтезатор алгоритмів і програм за їх проектами, оформлених мовою надвисокого рівня САА, реалізовану в 1981 р. у ДОС ЄС ЕОМ.

Шляхи вдосконалювання технології розробки програм В. М. Глушков бачив у розвитку алгебри алгоритмічних мов, тобто техніки еквівалентних перетворень виразів у цих мовах. У цю проблему він вкладав загальноматематичний і навіть філософський сенс, розглядаючи створення алгебри мови конкретної галузі знань як необхідний етап її математизації.

Сучасні ЕОМ неможливо проектувати без систем автоматизації проектно-конструкторських робіт. Основи теорії проектування ЕОМ були закладені у статтях В. М. Глушкова, опублікованих у 1965—1967 pp. Незабаром стало ясно, що для ефективного використання ЕОМ у процесі проектування необхідне комплексне вирішення всіх завдань, що виникають при автоматизації проектування. Потреба у застосуванні системного підходу до САПР ЕОМ виникла при створенні ЕОМ третього покоління.

У зв'язку з переходом до проектування ЕОМ четвертого і наступного поколінь уже на початку 70-х років В. М. Глушковим, Ю. В. Капітоновою та О. А. Летичевським відзначалася тенденція до злиття процесу проектування ЕОМ із проектуванням та розробкою їх математичного забезпечення.

На основі теоретичних праць В. М. Глушкова в Інституті кібернетики було створено мову для опису алгоритмів і структур ЕОМ та методику проектування ЕОМ, що були реалізовані в ряді унікальних систем "ПРОЕКТ". Система "ПРОЕКТ-2" являла собою розподілений спеціалізований програмно-технічний комплекс зі своєю операційною системою і спеціалізованою системою програмування. У ній вперше у світі В. М. Глушковим, О. А. Летичевським, Ю. В. Капітоновою був автоматизований (причому з оптимізацією) етап алгоритмічного проектування. Було розроблено нову технологію проектування складних програм — метод формалізованих технічних завдань. За роботу з автоматизації проектування ЕОМ В. М. Глушков, В. П. Деркач і Ю. В. Капітонова в 1977 р. стали лауреатами Державної премії СРСР.

Ще в 1958 р. В. М. Глушков запропонував ідею створення універсальної керуючої машини. Цю ідею було реалізовано в керуючій машині широкого призначення (УМШН) за рекордно короткий термін — 3 роки. Основні принципи побудови машини, сформульовані В. М. Глушковим і Б. М. Малиновським, були реалізовані як у розробці УМШН, названої пізніше "Дніпро", так і в наступних розробках.

Паралельно зі створенням УМШН за ініціативи Віктора Глушкова Б. М. Малиновським, А. І. Нікітіним і В. М. Єгипко були виконані роботи з керування складними технологічними процесами на відстані (за допомогою ЕОМ "Київ").

Іншим напрямом робіт Інституту кібернетики в галузі засобів обчислювальної техніки стали ЕОМ для інженерних розрахунків. Першою машиною цього класу була ЕОМ "Промінь", що випускалася з 1963 р. Це була перша машина зі східчастим мікропрограмним керуванням, на яке пізніше В. М. Глушков одержав авторське свідоцтво.

За нею були "МИР-1" (1965 p.), "МИР-2" і "МИР-3". Головною їх відмінністю була апаратна реалізація машинної мови, близької до мови програмування високого рівня. ЕОМ сімейства "МИР" інтерпретували алголоподібну мову "Аналітик", розроблену в Інституті кібернетики під керівництвом В. М. Глушкова. Колектив розроблювачів ЕОМ "МИР-1" був відзначений Державною премією СРСР.

Наприкінці 60-х років під керівництвом В. М. Глушкова було розпочато розробку ЕОМ "Україна". Ідеї, покладені в основу цього проекту, багато в чому передбачали те, що було використано в американських універсальних ЕОМ 70-х років.

У 1970 р. В. М. Глушковим, А. А. Барабановим, Л. А. Калініченко, С. Д. Міхновським, З. Л. Рабіновичем було видано монографію "Обчислювальна машина з розвинутими системами інтерпретації". Вона містила теоретичне обґрунтування розвитку архітектури ЕОМ у напрямі реалізації мов високого рівня.

У 1974 р. В. М. Глушков на конгресі IFIP виступив з доповіддю про рекурсивні ЕОМ (співавтори В. А. М'ясников, М. Б. Ігнатьєв, В. А. Торгашов). Він висловив думку, що тільки розробка принципово нової нефоннейманівської архітектури обчислювальних систем дасть змогу розв'язати проблему створення суперЕОМ, продуктивність яких нарощується необмежено при нарощуванні апаратних засобів. Ідея побудови рекурсивної ЕОМ, підтриманої могутнім математичним апаратом рекурсивних функцій, випередила свій час і залишилася нереалізованою через відсутність необхідної технічної бази.

На конгресі IFIP у 1974 р. у Стокгольмі В. М. Глушкову за рішенням Генеральної Асамблеї IFIP було вручено спеціальну нагороду — срібний сердечник. Так був відзначений великий внесок ученого в роботу цієї організації.

Трохи пізніше, наприкінці 70-х років, В. М. Глушков запропонував принцип макроконвеєрної архітектури ЕОМ з багатьма потоками команд і даних (архітектура MIMD за сучасною класифікацією) як принцип реалізації нефоннейманівської архітектури.

Розробку макроконвеєрної ЕОМ було виконано в Інституті кібернетики під керівництвом В. М. Глушкова С. Б. Погребинським, В. С. Михалевичем, О. А. Летичевським, І. М. Молчановим. Машину ЄС-2701 (у 1984 р.) і обчислювальну систему ЄС-1766 (у 1987 р.) було передано в серійне виробництво. На той час це були найпотужніші в СРСР обчислювальні системи з номінальною продуктивністю, що перевищувала 1 млрд оп./с. Вони не мали аналогів у світовій практиці і свідчили про оригінальний розвиток ЄС ЕОМ у напрямі високопродуктивних систем. На жаль, побачити їх у дії В. М. Глушкову вже не довелося.

В. М. Глушков був визнаним у світі авторитетом у галузі кібернетики. Він сформулював своє розуміння кібернетики як наукової дисципліни, її методології і структури розділів досліджень. Про це в 60-х роках ним були написані наукові статті у вітчизняних журналах, статті в Британській і Американській технологічних енциклопедіях.

У 1964 р. було видано монографію В. М. Глушкова "Вступ в кібернетику". Кібернетику її автор трактував широко — як науку про загальні закономірності, принципи і методи обробки інформації та керування складними системами. Обчислювальну техніку він розглядав як основний технічний засіб кібернетики. Таке розуміння знайшло відображення у першій у світі "Енциклопедії кібернетики", підготовленій за ініціативи В. М. Глушкова і виданій в 1974 р. за його редакцією. Колектив редакторів і відповідальних за розділи енциклопедії був відзначений Державною премією України.

У свій час В. М. Глушков виступав з новими ідеями побудови систем штучного інтелекту. Він працював над комп'ютерними системами імітаційного моделювання таких процесів інтелектуальної діяльності, як прийняття рішень, відображення стану і ситуацій в економічних, технічних, біологічних і медичних системах.

Розроблені В. М. Глушковим принципово нові підходи і засновані на них методи і моделі для систем обробки інформації у свій час невпізнанно змінили і збагатили інструментарій кібернетики, радикально перетворили теорію обчислювальних систем і систем керування, підготувавши основу для розвитку нового витка науки про інформацію — теорії інформаційних технологій (інформатики).

Якісна зміна характеру проблеми штучного інтелекту, що передбачав В. М. Глушков, полягає в тому, що розробки в цій галузі перестали бути вже просто лабораторними дивинами в дослідницьких колективах, а самі дослідження перейшли від стадії кібернетичного романтизму до стадії вирішення прикладних задач з їх суворими прозаїчними вимогами. Саме В. М. Глушков сприяв усвідомленню того, що людина, яка має у своєму розпорядженні ЕОМ, незрівнянно розумніша і могутніша, ніж людина без ЕОМ.

В. М. Глушков активно пропагував практичний підхід до проблеми штучного інтелекту як до справи, об'єктивно викликаної до життя зростаючою міццю ЕОМ і проникненням їх в усі сфери людської діяльності.

Він вважав, що послідовне накопичення знань, представлених у вигляді комп'ютерних баз даних, та ефективні засоби їх обробки допоможуть людям зберегти те краще, що вони створюють, а розвиток інтелектуальних здібностей ЕОМ обезсмертить творців людської цивілізації.

В. М. Глушков приділяв велику увагу роботам по створенню автоматизованих систем керування (АСУ).

Автоматизація експериментальних наукових досліджень на початку 60-х років була пов'язана з автоматизацією вимірів і обробки отриманої інформації за допомогою керуючої машини "Дніпро". Потім В. М. Глушков запропонував розробити силами академічних інститутів автоматизовані проблемно-орієнтовані лабораторії, що включали б у собі комплекси вимірювальних засобів, ЕОМ і програми обробки вимірів.

Розробку систем організаційного керування підприємствами було розпочато під керівництвом В. М. Глушкова в 1963—1964 pp. У 1967 р. було здано в експлуатацію і рекомендовано до серійного випуску першу в країні АСУП для підприємства з масовим характером виробництва "Львів" на львівському телевізійному заводі "Електрон".

У 1970 p., коли система вже успішно експлуатувалася, В. М. Глушков, В. І. Скурихін, А. О. Морозов, В. В. Шкурба та інші її творці були удостоєні Державної премії України. Після створення системи "Львів" В. М. Глушков поставив завдання створення типової АСУП для машино- і приладобудівних підприємств. На початку 70-х років були завершені роботи із системи "Кунцево", яку В. М. Глушков пропонував покласти в основу створення АСУП на підприємствах дев'яти оборонних міністерств.

З кінця 60-х років стало актуальним створення галузевих автоматизованих систем керування (ОАСУ). В. М. Глушков як найбільш кваліфікований і авторитетний фахівець у цій галузі у 70-х роках був науковим керівником і консультантом багатьох проектів великих ОАСУ, зокрема, в галузях оборонної промисловості.

У 1962 р. В. М. Глушков почав розробку проекту Загальнодержавної автоматизованої системи (ОГАС) як єдиної системи збирання звітної інформації розвитку народного господарства, планування і керування народним господарством, інформаційної бази для моделювання різних варіантів розвитку народного господарства. Передбачалися створення розподіленого банку даних і розробка системи математичних моделей управління економікою. Безумовно, В. М. Глушков розумів, що своїм задумом він кидає виклик звичним канонам управління господарством країни. І справді, представлений уряду в 1964 р. проект ОГАС зустрів різкі демагогічні заперечення, через що він тривалий час перероблявся, але так і не був реалізований.

"Основи безпаперової інформатики" — так називалася остання монографія В. М. Глушкова (1982). У цій книзі були описані математичний апарат і комплекс ідей, що належать до проблем інформатизації. В. М. Глушков та його сподвижники наполегливо готували громадськість до сприйняття ідей інформатизації, без чого неможливий прогрес до постіндустріального суспільства.

В. М. Глушков ще 40 років тому сприяв розвитку інформаційних (у тому числі комп'ютерних) технологій навчання. Головними ланками в цій проблематиці він вважав комп'ютерне навчання користувачів ЕОМ, інтелектуалізацію автоматизованих навчальних систем, діяльніший або "задачний" підхід до проектування навчального діалогу.

За великий внесок у розвиток науки і техніки та застосування цих досягнень у народному господарстві В. М. Глушков був нагороджений багатьма орденами і медалями, був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

В. М. Глушков був обраний членом німецької академії "Леопольдіна", іноземним членом Академій наук Болгарії, НДР і Польщі, почесним доктором Дрезденського університету та Польського кібернетичного товариства. З 1962 р. до кінця свого життя він був віце-президентом Академії наук України.

Одним з творінь В. М. Глушкова є колектив Інституту кібернетики АН України. У 1993 р. був створений Кібернетичний центр, що охоплює Інститут кібернетики ім. В. М. Глушкова, Інститут проблем математичних машин і систем, Інститут програмних систем, Інститут космічних досліджень, Інститут системного аналізу і Міжнародний науково-дослідний навчальний центр. Серед послідовників В. М. Глушкова є багато провідних спеціалістів, які працюють у Москві, Санкт-Петербурзі, Ташкенті, Мінську, Кишиневі, Тулі та інших містах СНД.

В. М. Глушков опублікував понад 800 праць. З них понад 500 написані ним власноручно, а решта — разом з його учнями та співавторами.

Віктор Михайлович був чарівною, веселою, товариською і багатознаючою людиною. Він цілком дарував себе людям, з якими спілкувався. Навколо нього завжди була атмосфера творчого пошуку, натхнення, горіння і дивного відчуття причетності до нових, великих і цікавих справ.

В. М. Глушков помер 30 січня 1982 р.