Кавалерідзе Іван Петрович

Біографія

Іван Петрович Кавалерідзе народився 14 квітня 1887 р. на хуторі Ладанському Полтавської губернії у селянській родині.

У 1899 р. закінчив три класи початкової земської школи у Талаєвці. Впродовж 1901—1905 pp. навчався у гімназії Г. Валькера, але через фінансові проблеми змушений був покинути навчання.

У 1906 р. І. Кавалерідзе приїхав до Києва і, недовго думаючи, вирішив поступити до художнього училища на скульптурний відділ, у майстерню Ф. Балавенського. Але навчатися, купувати книги, матеріал для ліплення, інструменти, платити за навчання було все важче. Наприкінці 1908 р. батько звернувся до начальника Роменського земства з проханням допомогти зі стипендією для навчання сина, але йому відповіли, що земству потрібні ковалі.

У 1909—1910 pp. художник навчається в Петербурзькій академії мистецтв.

Наступного року він навчається у майстерні скульптора Н. Аронсона в Парижі. Бере участь у конкурсі на проект пам'ятника княгині Ользі у Києві. В 1911 р. його роботу було відзначено першою премією. Пам'ятник було встановлено в 1912 p., але в період 1919—1923 pp. його було зруйновано і відновлено лише в 1995—1996 pp.

З 1911 до 1915 р. І. Кавалерідзе працює художником і скульптором, пробує сили у молодому кінематографі у фірмі "Тіман і Рейнгардт". Співпрацює з режисерами Я. С. Протазановим, В. Р. Гардіним над фільмами "Как хороши, как свежи были розы", "Уход великого старца", "Крейцарова соната", "Ключи счастья", "Война и мир".

У 1912 р. його робота в конкурсі на проект пам'ятника Т. Шевченку в Києві була відзначена заохочувальною премією.

З 1917 до 1928 р. митець працював у відділі народної освіти Раднаргоспу: викладав малювання у школі, був режисером театру залізничників у Ромнах, брав участь у Всесоюзному конкурсі на проект пам'ятника Артему для Донбасу і одержав другу премію (1923); працював художником-скульптором видавництва "Комуніст" у Харкові; брав участь у конкурсі на тему "Могила Шевченка", у виставці "Художники сьогодні" (1927).

Потужне натхнення І. Кавалерідзе розсувало межі відомого, зрозумілого, звичайного. Згадуючи роки молодості, митець писав: "Рік 1918-й. Ромни. Працюю над пам'ятником Шевченку у приміщенні старої лавки. Стіни є, вікон немає, дверей немає, даху немає. Коли йде дощ, я накриваю себе і фігуру брезентом. Рік 1922-й... Лохвиця. Канікули у школі. Вся школа — моя майстерня. Хочу, щоб модель була якомога ближче до образу Сковороди. Пам'ятник душевний... Рік 1924-й. Артем... Бахмут. Майстерня — стара, покинута синагога. Піднята рука Артема не вміщалась — розібрали дах. Рік 1927-й. Артем святогорський. Модель — тридцять метрів. Довелося будувати з дерева і гіпсу під відкритим небом у степу".

У 1926 р. в газетах було оголошено конкурс на тему "Могила Шевченка". Митець створює воскову модель монументальної ідеї, яку виношував роками: "Постаментом повинен служити курган над Дніпром. На ньому розміщується у горизонтальній площинній манері гігантська фігура мислителя. Усе разом нагадує величезну піраміду — більш величну, як Храм Сонця ацтеків чи єгипетський Сфінкс". На жаль, проект не мав успіху.

"Ніколи я не працював так багато з глиною, як у харківський період життя, — згадував І. Кавалерідзе. — Народжувалася ідея за ідеєю, а головне — знаходилися люди, які розуміли і підтримували мої замисли".

З 1928 р. до початку Великої Вітчизняної війни І. Кавалерідзе плідно працює у кіно: спочатку режисером кінофабрики ВУФКУ, а з 1934 р. — режисером кіностудії "Українфільм". За власними сценаріями він знімав воєнні та історичні фільми, присвячені подіям з історії українського народу: "Злива" ("Офорти до історії гайдамаччини") (1929), "Перекоп" (1930). Саме за видатні заслуги у розвитку кіно він був нагороджений орденом Червоної Зірки в 1935 р.

Вражений театральною постановкою Леся Курбаса "Гайдамаки", І. Кавалерідзе створює широке історичне полотно патетичного звучання про селянське повстання на Правобережній Україні проти кріпацького гноблення і сваволі польської шляхти. Фільм "Коліївщина" був одним із перших звукових фільмів, що вплинуло на ритм діалогу, поведінку акторів. Події тут розгортаються у сповільненому темпі, досить характерному для І. Кавалерідзе-режисера, бо цим йому вдається досягти високого рівня внутрішньої концентрації дії. Актори сприймаються монументально, пластично, об'ємно. Досвід скульптора давав можливість творити особливу манеру, яка б передавала романтичне трактування історії і по-новому відкривала фольклор, народні традиції.

Картина "Штурмові ночі" (1931) була присвячена будівництву двох гігантів першої п'ятирічки — Дніпрогесу і Харківського тракторного заводу. Для режисера було важливим показати героїко-романтичний настрій будівництва. "Коліївщина" побачила світ у 1933 р. Ці твори вирізняються монументальністю, епічністю, гостротою виразних і монтажних рішень, пошуком нових засобів виразності.

У 1935 p., продовжуючи мистецьке дослідження історії, І. Кавалерідзе разом з М. Топчієм, оператором фільму "Коліївщина", створює фільм "Прометей", який мав бути другою частиною задуманої трилогії з історії визвольної боротьби українського народу. Цей твір вирізнявся багатоплановістю, складним асоціативним монтажем. Автори прагнули дати панорамну картину дореволюційної Росії, простежити долю бідних і багатих, перенести це у площину морально-етичних стосунків.

У 1936 р. І. Кавалерідзе започаткував жанр кіноопери, екранізувавши оперу "Наталка Полтавка", а в 1938 р. "Запорожця за Дунаєм". Це були перші спроби екранізації оперних вистав і вони виявилися дуже успішними. Режисер прагнув поєднати драматичну гру з голосами оперних співаків, самими подіями. Покази "Наталки Полтавки" у США супроводжуються аншлагами у Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго.

У 1939 р. митець створює сценарій фільму "Тарас Бульба".

Початок Великої Вітчизняної війни режисер зустрів на зйомках фільму "Олекса Довбуш" у Львівській області. Повернення до окупованого Києва розбитими дорогами дало нові поштовхи до творчості. Скульптор бере участь у художніх виставках 1946, 1947, 1948 років. У 1948 р. він створює проект пам'ятника грузинському поету Давиду Гурамішвілі для встановлення у Миргороді.

У 1961 р. створив фільм "Повія" за мотивами однойменного психологічного роману-епопеї Панаса Мирного. Можливо, таке масштабне полотно українського письменника вимагало енергії рівного собі таланту, бо більше ніхто не брався за роботу над цим твором.

Працездатність І. Кавалерідзе справді вражала. На персональній виставці 1962 року в Києві митець подав понад сто творів.

Вистави за п'єсами І. Кавалерідзе-драматурга з успіхом ідуть у театрах Києва, Дніпропетровська, Сум, Тернополя, Харкова, він бере участь в Європейській театральній виставці у Відні-Мілані 1965 року.

У 1969 р. творцеві було присвоєно звання народного артиста УРСР.

У 1971 р. в Києві на Подолі відкрито памятник Г. Сковороді, автором якого був 85-літній митець — Іван Кавалерідзе. Це була друга робота майстра над монументальним відтворенням постаті Г. Сковороди. Образ українського мислителя захоплював скульптора. Ще під час Великої Вітчизняної війни І. Кавалерідзе працював над пам'ятником Г. Сковороди. У 1946 р. він створив круглу плакету з рельєфним портретом Сковороди. У 1958 р. на екрани вийшов фільм "Григорій Сковорода", створений І. Кавалерідзе. У 1972 р. у Сумському музично-драматичному театрі ім. М. Щєпкіна з успіхом було поставлено його трагедію "Григорій і Параскева". Кожного разу образ Сковороди отримував нове рішення і нову пластику. Якщо пам'ятник у Лохвиці підкреслював любов Сковороди до свободи, то напівфігура, яку можна було побачити на ювілейній Шевченківській виставці 1964 року, підкреслювала внутрішню зосередженість. Ще більш заглибленим у внутрішній світ постав мислитель у пам'ятнику 1972 року, який було поставлено у Сковородинівці, де поховано філософа. Над останнім пам'ятником мислителю І. Кавалерідзе працював шість років, багато варіантів голови, погруддя, постаті стали експонатами різних музеїв.

До 1978 р. художник створює різнопланові яскраві твори, сміливо і оригінально виражає себе у різних жанрах, невтомно експериментує і отримує заслужене визнання.

І. П. Кавалерідзе помер 3 грудня 1978 р. у Києві.

У 1987 р. ЮНЕСКО оголосило святкування 100-річчя з дня народження І. Кавалерідзе. До цієї дати було відкрито меморіальні дошки в Києві, Ромнах, Новопетрівці, музей на його батьківщині, персональну виставку в Українському музеї образотворчого мистецтва.

Митець написав п'єси "Вотанів меч", "Перша борозна", "Перекоп", "Григорій Сковорода", "Сіль", "Куб, куля, тарілка", поставив фільми "Злива" ("Офорти до історії гайдамаччини"), створив пам'ятники: княгині Ользі, Ф. Шаляпіну, Л. Толстому, В. Леніну, І. Павлову, Артему у Святогорську, П. Запорожцю в Білій Церкві, Б. Хмельницькому в м. Кобиляки, Т. Шевченку в Ромнах, Полтаві та Сумах, Г. Сковороді у Лохвиці та Києві, "Ярослав Мудрий з макетом Софії Київської", барельєф до надгробка М. Стражеско на Лук'янівському цвинтарі у Києві, горельєф "Прометей" для музею Лесі Українки у Києві, композиції "Святослав у бою", "Ярослав Мудрий з папірусом", "Запорожець на коні", "О. Пушкін та М. Гоголь", "М. Кропивницький", "Летять журавлі", "Мільйон років", стелу на честь бібліотеки Ярослава Мудрого у Софійському музеї в Києві, декоративні балетні групи до кінофільмів, опер, меморіальні дошки та горельєфи, збірники статей і спогадів.